Відповіді до підручника: Стр.181 (7)

Після Миколиного освідчення Марійка відчула подив і розгубленість. Їй було ніяково й неприємно, бо вона не кохала Миколу, сприймала його лише як однокласника, а всі її справжні почуття були звернені до Костика. У душі дівчини змішалися збентеження, внутрішній протест, певна образа на нав’язливість хлопця й тривога за свої стосунки з Костиком.

Розмова виявилася тяжкою для обох. Микола боявся відмови, сподівався на взаємність і, почувши холодну відповідь, відчув приниження, образу, злість. Для Марійки ця розмова теж була випробуванням: їй довелося відмовляти людині, не бажаючи її ранити, і водночас залишатися вірною власному коханню.

На мою думку, Марійка неправильно вчинила, що не розповіла відразу про цей випадок Костику. У справжніх стосунках важливі щирість і довіра, а замовчування лише породжує недовіру, ревнощі та непорозуміння. Хоч можна зрозуміти її розгубленість і страх зробити коханому боляче, найкращим був би відвертий спокійний разговор із Костиком про Миколине освідчення.