Відповіді до підручника: Стр.228 (11)

Сергій наражав себе на велику небезпеку, коли сам, без дорослих, документів і достатніх грошей, утік із навчально-реабілітаційного центру й поїхав шукати Яринку. У дорозі він міг загубитися, залишитися без їжі й притулку, стати жертвою шахраїв і злочинців (так і сталося у Львові, коли він потрапив у банду Саньки-Глухаря), а потім – загинути під час пожежі в Яринчиній хаті, коли ліз у палаюче приміщення.

Невиправданими можна вважати його самовільну втечу з центру, небажання відверто звернутися по допомогу до вчителів чи директора, довіру до Саньки-Глухаря й участь у його злочинних «справах», а також те, що він утік від професора Вадима Андрійовича, який щиро хотів допомогти. Дуже ризикованим, хоча й героїчним, був і вчинок, коли хлопець сам поліз у палаючий будинок.

По-іншому Сергій міг би відразу розповісти дорослим у центрі про свої підозри щодо жорстокого ставлення Яринчиного батька й просити їх звернутися до поліції чи соціальних служб, поїхати до села разом із ними офіційно. У Львові він міг звернутися по допомогу до правоохоронців або залишитися в професора, дозволивши йому оформити все законно. Під час пожежі доцільніше було б діяти разом із дорослими й рятувальниками, а не ризикувати власним життям наодинці.