Відповіді до підручника: Стр.144 (19)

Зразок медійного продукту: телевізійний репортаж

Заставка телеканалу. На екрані – архівні кадри Чорнобильської зони, над лісами летить ключ журавлів.

Ведучий у студії:

– Добрий вечір. Сьогодні – спеціальний репортаж із покинутого поліського села біля Прип’яті. Тут колись жила бабуся Настя, яку односельці називали Настею-Спасителькою. Після аварії на Чорнобильській АЕС усе змінилося назавжди.

Кадр 1. Загальний план порожнього села. Зруйновані хати, зарослі городи, обтягнуті плівкою криниці.

За кадром голос кореспондента:

– Колись тут лунали дитячі голоси, гавкіт собак і спів півнів. Сьогодні – лише шелест нетолочених трав та крик журавлів над Прип’яттю. Саме в такому селі чекала на Великдень бабуся Настя, героїня оповідання Катрі Мотрич «Політ журавлів над нетолоченими травами».

Кадр 2. Крупний план старої хати, прочинені двері, у вікні – ікона й закам’яніла лампадка.

Голос кореспондента:

– Настя-Спасителька до останнього не хотіла покидати рідну оселю. Вона білила криницю, місила тісто на паски, готувала крашанки, ніби намагаючись оберегти дім і село від біди. Її молитви зливалися з дзвоном невидимих дзвонів і з тривожним шумом весняного вітру.

Кадр 3. Лісова стежка. На пеньку сидить силует старої жінки (реконструкція події).

Голос кореспондента:

– Коли прийшли машини по евакуйованих, Настя сховалася в лісі. Не тому, що не любила рідних, а тому, що не могла відірватися від землі, де спочивають її батьки, де кожне дерево знає її кроки. Вона – як журавка з перебитим крилом, що відстала від свого ключа.

Кадр 4. Порожнє церковне подвір’я, зачинені двері храму, світанок.

Голос кореспондента:

– У Великодній ранок Настя приходить до замкненої церкви з кошиком пасок і крашанок. Навколо – ні душі, тільки пісня солов’їв та крик півнів. Село перетворилося на мертву зону, але в її серці воно живе, як осередок пам’яті, любові та віри.

Кадр 5. Небо, над яким летять журавлі. Камера повільно піднімається вгору.

Голос кореспондента:

– Журавлі над нетолоченими травами стають символом людської пам’яті й надії. Вони щороку повертаються сюди, де люди вже не можуть жити. Їхній політ нагадує: за технічний прогрес людство заплатило надто високу ціну.

Фінальний кадр. Напис на екрані: «Пам’ятаймо про Чорнобиль. Бережімо землю, що нас годує й зігріває».

Ведучий у студії:

– Це був репортаж про Настю-Спасительку і про село, з якого люди змушені були піти, але яке досі живе в їхній пам’яті. Дивіться навколо уважно й берегіть свій дім. На все добре.