Відповіді до підручника: Стр.130 (6)

Лікар-хірург вважає волю до життя найважливішою рисою на війні, бо від неї часто залежить, чи виживе поранений. Він бачить, що при однакових пораненнях одні бійці здаються й гинуть, а ті, хто вперто хоче жити, терпить біль, не втрачає надії й допомагає лікарю, – мають більше шансів урятуватися. Сила духу підтримує тіло, змушує його боротися зі смертю.

У цьому Дудко переконався за час довгої фронтової практики, роблячи тисячі операцій, і особливо на прикладі Івана Карналюка. Іван затискає рану об дерево, три дні бореться з газовою гангреною, без вагань погоджується на ампутацію руки, а вже майже при смерті сам підводиться й заходить до операційної зі словами: «Жить хочу! Давайте мені перев’язку…». Побачивши, як воля бійця ніби повертає його до життя, хірург остаточно усвідомлює значення сили духу.

Слова «Є воля – є людина! Нема волі – нема людини! Скільки волі, стільки й людини...» означають, що справжня сутність людини виявляється в її здатності боротися, не здаватися, протистояти страху й болю. Без волі людина стає безпорадною жертвою обставин.

Фраза «Дякую вам. Ви навчили мене жити. Я схиляюся перед благородством вашої волі» показує, що Дудко вчиться в поранених, зокрема в Карналюка. Воля солдата до життя, його бажання вижити не заради себе самого, а щоб боронити Батьківщину й повернутися до рідних, здається лікареві благородною. Вона надихає його самого цінувати життя, працювати з ще більшою самовіддачею й мужністю.