Відповіді до підручника: Стр.153 (5)

У баладі сонце змальоване як жива істота: воно приїжджає в село на велосипеді, в яскравій сорочці й полотняних штанях, заглядає у вікна, димарі, криниці, мандрує над селом. Це рухливе, веселе, тепле, близьке до людей сонце, що ніби товаришує з усім довколишнім світом.

Сонце символізує поезію, бо саме після зустрічі з ним хлопчик-соняшник духовно пробуджується, тягнеться до нього, прагне стати «соняшником», тобто поетом. У фіналі твору автор прямо говорить: «Поезіє, сонце моє оранжеве!», отже ототожнює сонце з поезією як джерелом натхнення й краси.

Разом із тим сонце уособлює повноцінне життя: воно несе світло, тепло, рух, радість, змушує все навколо оживати. Прагнення хлопця до сонця означає потяг до справжнього, змістовного, духовно багатого життя, а не лише до буденної метушні. Тому в баладі сонце є символом і поезії, і повного, гармонійного людського життя.