Відповіді до підручника: Стр.259 (1)

1. Самооцінювання.

Можу назвати ознаки піднесення українського руху на початку ХХ ст.

Зростання партій і громадських товариств, масові віча та страйки, боротьба за виборчу реформу й український університет, активність депутатів, поширення «Сокола», «Січі» та «Пласту». Дедалі виразніше звучала мета незалежності України.

Можу схарактеризувати діяльність осередків українського руху.

Галичина, передусім Львів, була провідним центром партійної, культурної та спортивно-патріотичної діяльності. На Буковині діяли українські партії й міжнаціональні об’єднання за виборчі та національні права. У Закарпатті народовці на чолі з Августином Волошиним обстоювали живу українську мову й культуру, але ще не мали виразної політичної програми.

Можу визначити протиріччя між національними спільнотами краю.

У Галичині українсько-польські суперечності стосувалися землі, політичного представництва, мови та університету. На Буковині спільноти змагалися за вплив і мандати, водночас співпрацювали заради реформ. У Закарпатті український розвиток стримувала мадяризація; всередині руху протистояли москвофільська й народовська орієнтації.

Можу порівняти умови для розвитку українського руху на західноукраїнських землях та Наддніпрянщині.

В Австро-Угорщині конституційний лад дозволяв легальні партії, товариства, українську пресу й парламентську боротьбу, хоча рівноправності не було. У Російській імперії русифікація, заборони та репресії значно звужували можливості руху. Тому найсильнішим організаційним центром стала Галичина.