Відповіді до підручника: Стр.263

Географічне розташування, природа і населення Африки

Практикуймо — кордони Африки

Багато кордонів Африки проходять прямими лініями, бо їх прокладали європейські держави під час колоніального поділу материка «по лінійці» — за паралелями й меридіанами, майже не зважаючи на розселення народів.
Частина кордонів збігається з природними межами: руслами великих річок (Ніл, Нігер, Конго, Замбезі тощо), узліссями пустель (Сахара, Калахарі, Наміб), гірськими хребтами (Атлаські, Драконові гори) чи озерами.
Перевага «штучних» кордонів — їхня простота для нанесення на карту й демаркації. Основні проблеми: один народ часто опиняється розділеним між кількома державами, у межах однієї країни змушено поєднані різні етнічні й релігійні групи → це сприяє конфліктам, політичній нестабільності, сепаратизму та ускладнює управління державами.

Особливості економічного розвитку країн Африки

Практикуймо — моноспеціалізація економіки країн Африки

Приклади груп країн за моноспеціалізацією первинного сектора (наведіть їх на контурній карті своїми умовними знаками):

1. Видобуток нафти й газу

• Північна Африка: Алжир, Лівія, Єгипет.
• Західна Африка: Нігерія, Ангола, Гвінея Екваторіальна, Габон.
• Східна й Центральна Африка: Південний Судан, Конго (ДРК — частково), Чад.

2. Видобуток кольорових і дорогоцінних металів, алмазів

• ПАР: золото, платина, марганець, вугілля, алмази.
• ДР Конго: мідь, кобальт, колтан, алмази.
• Ботсвана, Намібія, Сьєрра-Леоне, Ангола: алмази.
• Замбія: мідь.
• Гвінея: боксити.

3. Вирощування кави, какао, бавовнику, чаю та інших плантаційних культур

• Кава: Ефіопія, Уганда, Кенія, Танзанія, Руанда.
• Какао-боби: Кот-д’Івуар, Гана, Нігерія, Камерун.
• Бавовник: Малі, Буркіна-Фасо, Чад, Судан, Єгипет.
• Чай: Кенія, Малаві, Танзанія, Уганда.

Висновок. Африканські країни часто залишаються залежними від одного виду продукції через колоніальну спадщину (орієнтація лише на сировинний експорт), слабкий розвиток переробної промисловості та інфраструктури, брак капіталу й технологій, низький рівень освіти населення. Щоб подолати проблему, потрібно диверсифікувати економіку: розвивати переробку власної сировини, промисловість і сферу послуг, інвестувати в освіту й транспорт, підтримувати малий і середній бізнес та регіональну економічну інтеграцію.