Відповіді до підручника: Стр.147

§18 Хімічне виробництво

Працюємо з картою

Центри виробництва мінеральних добрив: Рівне («Рівнеазот», Нова Любомирка), Черкаси («Азот»), Кам’янське («Дніпроазот»), Суми («Сумихімпром»), Жовті Води (комплексні добрива), а також нові заводи комплексних добрив у Новій Любомирці, Ярмолинцях, Вапнярці, Кременці.
Центри виробництва виробів з гуми: Київ («Київгума»), Дніпро (НВП «МІАН»), Харків, Одеса, Суми, Біла Церква («Росава»), Дубно, Івано-Франківськ, Львів.
Центри виробництва побутової хімії: Дніпро, Харків, Київ, Львів, Черкаси, Одеса, Бориспіль і Покров (заводи Procter & Gamble), Київ (завод SC Johnson), Подвірки й Руська Лозова на Харківщині, Вінниця, Рогатин, Миколаїв.
Центри виробництва ліків (фармацевтики): Київ («Дарниця», «Фармак», Борщагівський ХФЗ), Харків («Лекхім»), Львів («Галичфарм»), а також Одеса, Вінниця, Тернопіль, Житомир, Черкаси, Умань, Біла Церква.
Приклад відповіді для учня з Київської області: у моєму краї підприємства хімічної промисловості зосереджені в Києві (фармацевтика, гума, побутова хімія) та Білій Церкві (завод шин «Росава»).

Складаємо меседжі до питань

1. Хімічне виробництво — це переробка різних видів сировини за допомогою хімічних реакцій у корисні продукти (добрива, пластмаси, ліки, побутова хімія тощо). Воно забезпечує матеріалами всі галузі економіки й робить можливими якісну медицину, харчування, транспорт, побут.
2. Сучасна структура хімічного виробництва охоплює гірничохімічну промисловість, основну хімію, промисловість органічного синтезу та інші галузі (фармацевтичну, лакофарбову, побутову хімію). Приклад майндмепу для мінеральних добрив: у центрі «Мінеральні добрива» — гілки «азотні» (природний газ, Рівне, Черкаси, Кам’янське), «фосфатні» (фосфорити, Суми, Жовті Води), «калійні» (калійні солі, імпорт із Канади та інших країн).
3. Головні чинники розміщення: сировинний (родовища солей, сірки, фосфоритів, нафта й газ), енергетичний (споживання багато електроенергії), водний (велика потреба у воді), споживчий (близькість до сільського господарства, міст), трудовий та екологічний. В Україні це проявляється, наприклад, у розміщенні азотних добрив біля газопроводів (Рівне, Черкаси, Кам’янське), лакофарбових підприємств у великих містах, фармвиробництва в наукових центрах (Київ, Харків, Львів).
4. Комбінування дає змогу поєднувати кілька послідовних виробництв на одному підприємстві, використовуючи відходи та тепло одних процесів як сировину для інших, що зменшує витрати. Кооперування (співпраця кількох заводів) полегшує спеціалізацію, забезпечує стійкі поставки сировини й збут готової продукції.
5. Негативні наслідки: забруднення повітря (газові викиди), води (стічні води з реагентами), ґрунтів (відвали, витоки), утворення токсичних відходів та підвищений ризик захворювань у населення поблизу підприємств. Шляхи захисту: сучасні очисні споруди, перехід на менш небезпечні технології й сировину, герметизація виробництв, санітарно-захисні зони, моніторинг довкілля й медичний нагляд за працівниками.
6. Вторинна переробка й грамотна утилізація відходів зменшують споживання природних ресурсів, знижують обсяги сміття та отруйних викидів і дають змогу повертати матеріали в новий виробничий цикл. Це важливо для сталого розвитку, бо дозволяє одночасно економити ресурси, зменшувати шкоду довкіллю й забезпечувати потреби суспільства в хімічній продукції.

Дискутуємо

Хімічна промисловість справді належить до найперспективніших галузей у світі, адже забезпечує виробництво добрив, пластмас, ліків, матеріалів для електроніки, енергетики й транспорту, тобто формує основу науково-технічного прогресу. Для України роль хімічної промисловості також важлива: вона постачає агросектору добрива, промисловості – пластмаси, гуму, лакофарбову продукцію та ліки, хоча частка галузі в експорті останніми роками зменшилася через війну й економічні труднощі. Перспективи української хімії пов’язані з модернізацією обладнання, переходом на енергоощадні й екологічні технології, розвитком виробництва добрив, фармацевтики та побутової хімії, а також із поглибленням переробки власної сировини замість імпорту готової продукції.

Творча лабораторія – екопроєкт

Приклад результату екопроєкту (обрано побутову хімію – рідкий засіб для миття посуду).

1. Аналіз пакувальних матеріалів за маркуванням.

– Легко перероблювані: ПЕТ-пляшка (позначка ♻ 1 PET), поліпропіленова кришка (♻ 5 PP), картонна транспортна коробка (♻ PAP).
– Перероблювані з певними викликами: етикетка з плівки (♻ 4 LDPE), багатошарова плівка для великих каністр (поєднання пластику й алюмінію).
– Важко / мало перероблювані: комбіновані пакети типу «дой-пак» (ламінат пластик + алюміній), яких слід уникати.

1. Обрані типи упаковки для «екологічного» засобу.

– Основна тара: прозора ПЕТ-пляшка або каністра зі зрозумілим маркуванням (1 PET) + поліпропіленова кришка (5 PP) – обидва види пластика широко приймаються на переробку.
– Етикетка: паперова або з тонкої плівки з водорозчинним клеєм, щоб її легко було зняти перед переробкою.
– Транспортна упаковка: гофрокартонні коробки та паперові прокладки замість пінопласту.

1. Ідеї для утилізації й переробки відходів.

– Організувати на підприємстві роздільний збір відходів за видами пластику й картону, укласти договір із пунктами приймання вторсировини.
– Передбачити систему повернення тари від магазинів або споживачів (знижка/застава за пляшку) з подальшим її миттям і повторним використанням або подрібненням на гранули для переробки.
– Залишки мийного засобу та промивні води очищати на локальних очисних спорудах, не зливаючи концентрати безпосередньо в каналізацію.
– На етикетці розмістити зрозумілу інструкцію: у який контейнер викидати порожню тару, як зняти кришку й етикетку.

1. Висновок.

Таке «безвідходне» виробництво, яке використовує переважно перероблювану тару й має систему повернення та очищення стоків, може безпечно працювати в межах громади. Воно створює робочі місця та продукцію повсякденного попиту, але завдяки продуманій системі поводження з відходами мінімізує шкоду довкіллю й підвищує екологічну культуру населення.

Спостерігаємо, проєктуємо, досліджуємо

1. Приклад ментальної мапи «Структура хімічної промисловості»: у центрі – «Хімічна промисловість», від нього гілки: «Гірничохімічна промисловість» (добування апатитів, фосфоритів, калійних солей, сірки), «Основна хімія» (кислоти, луги, мінеральні добрива – азотні, фосфатні, калійні, сода), «Промисловість органічного синтезу» (нафтохімія, газохімія, полімери, пластмаси, синтетичні волокна, каучук), «Інші галузі» (фармацевтика, лакофарбова промисловість, побутова хімія, фотохімія, мікробіологічна промисловість).
2. Основні чинники розміщення виробництв:

– сировинний (добрива – біля родовищ солей і фосфоритів чи газопроводів; полімери – біля нафтогазових родовищ; сода – біля солі й вапняку);
– енергетичний (виробництво хімічних волокон, водню, азотних добрив, пластмас вимагає багато електроенергії, тому тяжіє до потужних електростанцій);
– водний (галузі з великою витратою води розміщують біля річок і водосховищ);
– трудовий і науковий (фармацевтика, виробництво реактивів – у великих містах і наукових центрах з кваліфікованими кадрами);
– споживчий та транспортний (лакофарбові матеріали, побутова хімія – ближче до великих міст і транспортних вузлів);
– екологічний (обмеження на розміщення небезпечних виробництв у густонаселених районах).

1. Негативні наслідки традиційних хімічних підприємств: забруднення повітря (викиди оксидів сірки, азоту, летких органічних сполук), забруднення вод (скидання недостатньо очищених стоків із кислотами, лугами, солями важких металів), накопичення токсичних відходів та шламів, засолення й отруєння ґрунтів, неприємні запахи, шум і ризик аварій із викидом небезпечних речовин. Це погіршує здоров’я людей, зменшує біорізноманіття й робить території непридатними для відпочинку та сільського господарства.
2. Проєкт (приклад теми «Сортування відходів родини»).

– Етап 1: протягом тижня фіксуємо види відходів родини (папір, пластик із різними маркуваннями, скло, органіка, небезпечні відходи – батарейки, лампи, ліки).
– Етап 2: за позначками на упаковці (петля Мебіуса з цифрою чи літерами) розподіляємо їх на групи: легко перероблювані (скло, метал, картон, РЕТ 1, HDPE 2), з викликами (PVC 3, комбінована упаковка), важкоперероблювані (ламіновані пакети, пінопласт).
– Етап 3: розробляємо для родини «правила мінімізації відходів»: відмова від зайвої упаковки, купівля товарів у багаторазовій тарі, користування багаторазовими торбами, здавання батарейок і ламп у спеціальні пункти, організація домашнього компостера для органіки.
– Етап 4: оформлюємо просту пам’ятку або плакат для родини/класу з інструкціями, у які контейнери що викидати й які види упаковки краще обирати в магазині.

Працюємо з інтернет-ресурсами

Приклад короткої хронології (основні віхи розвитку хімічної промисловості).

1. Давні цивілізації – освоєння простих хімічних процесів: виплавка металів, виробництво скла, кераміки, барвників, мила.
2. XVIII ст. – становлення хімії як науки (досліди Лавуазьє, відкриття закону збереження маси, початок наукового підходу до виробництва кислот, лугів, солей).
3. XIX ст. – бурхливий розвиток промислової хімії: поява перших синтетичних барвників, виробництво соди й сірчаної кислоти в промислових масштабах, відкриття періодичної системи елементів Д. Менделєєва.
4. Початок ХХ ст. – синтез аміаку за процесом Габера–Боша та розвиток виробництва азотних добрив, що різко підвищило врожайність сільського господарства; становлення нафтохімії.
5. Друга половина ХХ ст. – масове виробництво пластмас, синтетичних волокон, полімерів, вибухове зростання фармацевтики й виробництва засобів захисту рослин; водночас – перші великі екологічні катастрофи, що змусили посилити природоохоронне законодавство.
6. Кінець ХХ – початок ХХІ ст. – розвиток «зеленої» хімії, біотехнологій, наноматеріалів, біорозкладних пластиків, високотехнологічної фармацевтики; посилення вимог до безпечного виробництва й утилізації відходів.

Для презентації можна оформити цю шкалу часу у вигляді слайдів: на кожному – дата/період, короткий опис події та 1–2 приклади продукції або наслідків для суспільства.