Вілповіді до підручника: Стр.65

§ 10. Механічні коливання

1

Мета експерименту: визначити частоту й період серцевих скорочень у спокої та після фізичного навантаження й порівняти їх.

Зразок заповнення таблиці 1 (для одного учасника):

Ім’я учасника експерименту	Кількість ударів за 15 с	Кількість ударів за 1 хв	Частота серцевих скорочень, ν, Гц	Період коливань серцевого м’яза, T, с
До фізичного навантаження
Олег	18	72	1,2	0,83
Після фізичного навантаження
Олег	32	128	2,13	0,47

Розрахунки (загальний спосіб і приклад):

1. Переводимо кількість ударів із 15 с до 1 хв:

N = n·4, де n — кількість ударів за 15 с.

• До навантаження: N₁ = 18·4 = 72 уд/хв.
• Після навантаження: N₂ = 32·4 = 128 уд/хв.

1. Частота серцевих скорочень: ν = N / 60, де N — кількість ударів за 1 хв (t = 60 с).

• До навантаження: ν₁ = 72 : 60 = 1,2 Гц.
• Після навантаження: ν₂ = 128 : 60 ≈ 2,13 Гц.

1. Період коливань серцевого м’яза: T = 1/ν.

• До навантаження: T₁ = 1 : 1,2 ≈ 0,83 с.
• Після навантаження: T₂ = 1 : 2,13 ≈ 0,47 с.

Висновки:

1. Після фізичного навантаження частота серцевих скорочень зростає (ударів за секунду більше), а період одного скорочення зменшується.
2. У різних людей значення частоти й періоду можуть відрізнятися, але в усіх після навантаження пульс частішає, а період зменшується — це показує посилену роботу серця.