Відповіді до підручника: Стр.218
Готова відповідь до завдання Стр.218 з ГДЗ Біологія 9 клас Тагліна 2026.
Біологія, 9 клас · Відповіді до підручника
Текстова відповідь
§44. Синтетична теорія еволюції
Знайдіть інформацію й виконайте завдання (творці СТЕ)
Приклади науковців, які зробили суттєвий внесок у формування синтетичної теорії еволюції:
1) Рональд Фішер (1890–1962) — англійський генетик і статистик, одним із перших поєднав менделівську генетику з дарвінівським природним добором, математично описав, як добір змінює частоти алелів у популяціях.
2) Джон Холдейн (1892–1964) — англійський біолог, розробляв математичні моделі еволюції, показав роль добору, мутацій і добору проти шкідливих мутацій у зміні генофонду.
3) Сьюелл Райт (1889–1988) — американський генетик, увів поняття «генетичний дрейф», досліджував роль випадкових процесів та ізольованих популяцій у еволюції.
4) Сергій Четвериков (1880–1959) — російський (українського походження) генетик, показав, що спадкова мінливість накопичується в природних популяціях, заклав основи популяційної генетики.
5) Микола Тимофєєв-Ресовський (1900–1981) — генетик, який досліджував мутації, їхню частоту та роль у формуванні нових ознак і видів.
Ці відомості можна використати як основу коротких доповідей про кожного вченого.
Робота в групі (альтруїзм)
Приклади альтруїзму в людини: волонтерство й благодійність, донорство крові чи органів, допомога літнім людям або незнайомцям у біді, самопожертва рятувальників чи військових заради інших.
Така поведінка корисна людині, бо зміцнює соціальні зв’язки, підвищує шанс отримати допомогу у відповідь і дає моральне задоволення; для суспільства — бо підвищує довіру, згуртованість і стійкість у кризах.
У культурі та мистецтві альтруїзм відображається в образах героїв, які рятують інших ціною власної вигоди чи навіть життя (романи, казки, фільми про самопожертву, картини й пісні про волонтерів, лікарів, захисників).
§44. Синтетична теорії еволюції
Знайдіть інформацію й виконайте завдання (молекулярний годинник)
Молекулярний годинник — це метод, який використовує приблизно сталу швидкість накопичення мутацій у ДНК або білках як «годинник» для вимірювання часу еволюційного розходження видів.
Для еволюційних досліджень порівнюють послідовності одного й того самого гена (або білка) у різних видів, підраховують кількість відмінностей між ними й, знаючи середню швидкість мутацій, оцінюють, скільки мільйонів років тому ці види мали спільного предка.