Відповіді до підручника: Стр.46

Готова відповідь до завдання Стр.46 з ГДЗ Біологія 9 клас Тагліна 2026.

Біологія, 9 клас · Відповіді до підручника

Текстова відповідь

Практична робота зі структури нуклеїнових кислот

Завдання 1

За принципом комплементарності (А–Т, Г–Ц) добудовуємо другий ланцюг:
1-й ланцюг ДНК: А-Т-Т-Ц-А-Г-Г-А-Ц-А-Т-Ц
2-й ланцюг ДНК: Т-А-А-Г-Т-Ц-Ц-Т-Г-Т-А-Г

Завдання 2

У фрагменті 1-го ланцюга ДНК: А-Т-Т-Ц-А-Г-Г-А-Ц-А-Т-Ц

Порахуємо аденілові нуклеотиди (А):
- 1-й ланцюг: 4 А (позиції 1, 5, 8, 10)
- 2-й ланцюг (комплементарний): Т-А-А-Г-Т-Ц-Ц-Т-Г-Т-А-Г → 3 А (позиції 2, 3, 11)

Разом у дволанцюговому фрагменті:
Кількість А = 4 + 3 = 7.

Загальна кількість нуклеотидів у дволанцюговому фрагменті:
12 пар основ × 2 = 24 нуклеотиди.

Відсоток аденілових нуклеотидів:
7 / 24 × 100 % ≈ 29,2 % → ≈ 29 % (після округлення).

Завдання 3

Маємо вже знайдений склад фрагмента (по обох ланцюгах):
- Адднін (А) = 7 нуклеотидів
- Тимін (Т) = 7 нуклеотидів
- Цитозин (Ц) = 5 нуклеотидів
- Гуанін (Г) = 5 нуклеотидів
Разом: 7 + 7 + 5 + 5 = 24 нуклеотиди.

Застосуємо 1-ше правило Чаргаффа: А = Т, Г = Ц.
Відсотки (для кожного типу):
- А: 7/24 × 100 % ≈ 29 %
- Т: 7/24 × 100 % ≈ 29 %
- Г: 5/24 × 100 % ≈ 21 %
- Ц: 5/24 × 100 % ≈ 21 %

Перевірка: 29 + 29 + 21 + 21 = 100 %.

Завдання 4

Пари основ у фрагменті (з огляду на 1-й і 2-й ланцюги):
1) А–Т
2) Т–А
3) Т–А
4) Ц–Г
5) А–Т
6) Г–Ц
7) Г–Ц
8) А–Т
9) Ц–Г
10) А–Т
11) Т–А
12) Ц–Г

Типи пар:
- Пар А–Т (або Т–А): 7 пар
- Пар Г≡Ц (або Ц≡Г): 5 пар

Число водневих зв’язків:
- А–Т: 2 водневі зв’язки × 7 = 14
- Г≡Ц: 3 водневі зв’язки × 5 = 15

Загальна кількість водневих зв’язків:
14 + 15 = 29.

Завдання 5

У кожній парі основ одна — пурин (А або Г), друга — піримідин (Т або Ц).

У нашому фрагменті 12 пар основ, отже:
- Кількість пуринів (А + Г) = 12
- Кількість піримідинів (Т + Ц) = 12
(це відповідає другому правилу Чаргаффа: А + Г = Т + Ц).

Кількість залишків дезоксирибози й ортофосфатної кислоти:
- У кожному нуклеотиді є 1 залишок дезоксирибози та 1 залишок ортофосфатної кислоти.
- У дволанцюговому фрагменті: 12 пар основ → 24 нуклеотиди.

Отже:
- Залишків дезоксирибози: 24
- Залишків ортофосфатної кислоти: 24.

Завдання 6

1) Маса фрагмента ДНК.

У фрагменті 12 пар основ, тобто 24 нуклеотиди.

Середня молярна маса 1 нуклеотиду: 330 Да.

Маса фрагмента:
24 × 330 Да = 7920 Да (≈ 7,92 × 10³ а. о. м.).

2) Довжина фрагмента.

Відстань між сусідніми парами нуклеотидів: 0,34 нм.

Кількість пар: 12.

Довжина:
L = 12 × 0,34 нм = 4,08 нм ≈ 4,1 нм.

Завдання 7

РНК: У-У-Ц-Г-А-А-Ц-Г-А-У-А-Г-Ц-Ц-У

1) Знаходимо комплементарний ДНК-ланцюг до РНК. Пари:
У–А, А–Т, Г–Ц, Ц–Г.

Перетворення кожного нуклеотиду РНК:
1 У → А
2 У → А
3 Ц → Г
4 Г → Ц
5 А → Т
6 А → Т
7 Ц → Г
8 Г → Ц
9 А → Т
10 У → А
11 А → Т
12 Г → Ц
13 Ц → Г
14 Ц → Г
15 У → А

Отже, один ланцюг ДНК (комплементарний до РНК):
1-й ланцюг ДНК: А-А-Г-Ц-Т-Т-Г-Ц-Т-А-Т-Ц-Г-Г-А

2) Другий ланцюг ДНК — комплементарний до першого (А–Т, Г–Ц):
А-А-Г-Ц-Т-Т-Г-Ц-Т-А-Т-Ц-Г-Г-А
↓ ↓ ↓ ↓ ↓ ↓ ↓ ↓ ↓ ↓ ↓ ↓ ↓ ↓ ↓
Т-Т-Ц-Г-А-А-Ц-Г-А-Т-А-Г-Ц-Ц-Т

Отже:
1-й ланцюг ДНК: А-А-Г-Ц-Т-Т-Г-Ц-Т-А-Т-Ц-Г-Г-А
2-й ланцюг ДНК: Т-Т-Ц-Г-А-А-Ц-Г-А-Т-А-Г-Ц-Ц-Т

Запитання і завдання до §8

Запитання 1 (модель ДНК)

Можлива модель ДНК з підручних матеріалів:

Матеріали:
- смужки кольорового паперу або пластилін двох кольорів — для цукрофосфатних «ланцюгів» (кістяка);
- чотири різні кольори паперу / пластиліну — для пар основ (А, Т, Г, Ц);
- зубочистки або палички — для з’єднання пар основ;
- дріт або нитка — щоб скрутити «драбинку» у спіраль.

Спосіб виготовлення:
1) Зробити дві паралельні смужки (цукрофосфатні «кістяки»).
2) Вирізати/зліпити «сходинки» — пари основ (А–Т, Г–Ц) різних кольорів і з’єднати ними обидві смужки.
3) Сформувати правильну послідовність основ.
4) Обережно закрутити «драбинку» у спіраль.

Що вдалося відобразити:
- дволанцюговість ДНК;
- цукрофосфатний «кістяк»;
- пари комплементарних основ (А–Т, Г–Ц);
- спіральну (закручену) форму.

Що складно/не вдається відобразити в простій моделі:
- точні розміри (діаметр 2 нм, крок спіралі 3,4 нм тощо);
- різницю між великими та малими борознами спіралі;
- реальну тривимірну щільність упакування ДНК у хромосомі.

Запитання 2 (кодування пісні в ДНК)

Використовують те саме, що й у комп’ютерах: кодування інформації послідовністю «символів». У ДНК є 4 «букви» (А, Т, Г, Ц), але можна брати не один нуклеотид, а групи по кілька.

Наприклад:
- якщо брати по 3 нуклеотиди (триплети), то можливих варіантів 4³ = 64;
- кожному триплету можна приписати окрему ноту або «команду» (нота + тривалість, пауза тощо).

Тоді послідовність триплетів у ДНК буде відповідати послідовності нот пісні. Так експериментатори могли:
1) скласти таблицю відповідності «триплет → нота/ритм»;
2) перетворити мелодію на код із триплетів;
3) вставити цю послідовність нуклеотидів у ДНК бактерії.

Отже, вони використали групи нуклеотидів як «кодові слова», що дозволяє закодувати значно більше, ніж 4 символи.

Запитання 3 (довжина ДНК людини)

Дано:
- кількість пар основ у ДНК ядра клітини людини ≈ 3,2 · 10⁹;
- довжина на 1 пару основ ≈ 0,34 нм.

1) Обчислюємо загальну довжину в нанометрах:
L = 3,2 · 10⁹ пар × 0,34 нм ≈ 1,088 · 10⁹ нм.

2) Переводимо в метри (1 м = 10⁹ нм):
L ≈ 1,088 м ≈ 1,1 м.

Отже, сумарна довжина всіх молекул ДНК у ядрі однієї клітини людини становить приблизно 1 м.

Як така довжина вміщується в ядрі:
- ДНК багаторазово спіралізується й ущільнюється;
- обвивається навколо білків-гистонів, утворюючи нуклеосоми;
- нуклеосоми збираються в щільніші структури хроматину;
- під час поділу клітини хроматин ще сильніше ущільнюється в хромосоми.

Завдяки багаторівневому ущільненню довга молекула ДНК компактно розміщується в малому об’ємі ядра.