Вправи: 554 (1)

554. І. Розгляньте уважно ще раз картину М. Козика «Дерев’яна церква в Дрогобичі». Поміркуйте над поданими запитаннями.

1. Які враження справила на вас картина?

Неабияке враження чогось старого, забутого.

2. Що зображено в центрі картини?

Церква з банями.

3. Що ви можете сказати про кольорову гаму полотна?

Вона пастельних глибоких кольорів.

4. Якими художник зобразив небо, дерева, траву?

Він не зображував їх чітко. Але ми відчуваємо, що це все живе.

5. Якого кольору, яких відтінків споруда?

Темних, коричневих.

6. На яких деталях художник зосереджує основну увагу?

На банях, на небі.

7. Зі скількох зрубів складається церква?

Я бачу чотири.

8. Якими є галереї храму? Скільки ярусів має споруда?

Вони навколо кожного зрубу. 3.

9. Що можна сказати про стіни та бані церкви?

Вони темні і виразні, ніби височіють над деревами.

10. Чи надає привабливості споруді бічна прибудова з куполом?

Так, вона геометризує простір.

11. Чи зумів художник показати неповторність, красу й велич дрогобицької церкви?

Так, велич відчувається.

12. Які три прикметники ви використаєте, щоб описати дрогобицьку церкву?

Темна, висока, давня, стара, неповторна, красива.

II. Складіть твір–опис церкви за картиною М. Козика «Дерев’яна церква в Дрогобичі» в публіцистичному стилі. Намагайтесь описувати споруду так, щоб той, хто її не бачив, зміг уявити те, що бачимо ми. У кінцівці передайте враження від побаченого. Скористайтеся пам’яткою, поданою нижче.

Серед мальовничих краєвидів Дрогобича, ніби зійшовши зі сторінок історії, постає велична дерев’яна церква Святого Юра — справжній символ духовності й народного зодчества. Її темні, глибоко зістарені дерев’яні стіни випромінюють спокій і велич, а три бані здіймаються в небо, мов молитва, заспівана деревом.

З першого погляду вражає архітектура: храм складається з трьох зрубів, що гармонійно з’єднуються, утворюючи цілісну й монументальну споруду. Восьмигранні бані, вкриті лемехом, піднімаються з бароковою витонченістю, а галереї, що оперізують церкву, надають їй ще більшої ошатності. Здається, що сама природа берегла цю будівлю від часу — так органічно вона вписується в ландшафт, так щиро дихає віками.