Вправи: 201

201. Випишіть із текстів неповні речення, підкресліть члени речення. Простежте роль неповних речень у вираженні авторського задуму, зокрема у створенні динамізму, психологічної напруги висловлення.

1. Ну ж бо, сміливіше. Ліс. А в лісі озеро. А на березі курінь. А в курені – ми. А поруч багаття. І казанок із юшкою. І роби собі, що хочеш. Хоч на голові стій. А кругом - ні душі.

2. Точнісінько, як людина. Високо здіймає груди, схропує сонно, ліниво... Ліниво похлюпує об камінь хвильками, полощеться тихо, сонно, розніжено.

3. Ох і очеретяна ж річка Оскіл! Ох і рибна ж вона! А яка вода в Оскалі! Лагідна, ласкава, м’яко-шовкова!

194. Кров свою віддам твоїй калині, пісню свою віддам травам, птицям і лісам... — Кров свою віддам твоїй калині, пісню — травам, птицям і лісам... Я закоханий в синь океану, а ще дужче я закоханий у зорі рум’яні. — Я закоханий в синь океану, а ще дужче — у зорі рум’яні. В добрім житті кучері в’ються, в поганім житті кучері січуться. — В добрім житті кучері в’ються, в поганім житті — січуться. Пташка красна своїм пір’ям, а людина красна своїм знанням. — Пташка красна своїм пір’ям, а людина — знанням. Не хоче півень на чуже весілля, та несуть півня на чуже весілля. — Не хоче півень на чуже весілля, та несуть.

204. Бджола жалить жалом, а людина — словом. Не хотіла коза на торг, так потягли. Ранні пташки росу п’ють, а пізні — слізки ллють. Пташка красна своїм пір’ям, а людина — своїм знанням.

205. На передньому плані можна побачити озерце, на задньому — будинок. Дерева тільки починають розпускатися, люди — у поле. На небі хмарки пливуть — на землі весна.

206. 1. А в лісі озеро. А на березі курінь. А в курені — ми. А поруч багаття. І казанок із юшкою. А кругом — ні душі.

2. Точнісінько, як людина. Високо здіймає груди, схропує сонно, ліниво... Ліниво похлюпує об камінь хвильками, полощеться тихо, сонно, розніжено.

3. А яка вода в Оскалі! Лагідна, ласкава, м’яко-шовкова!

198. I. Неповні речення: Надворі ясна холодна ніч (двоскладне). Вже де-не-де й димок із димаря (двоскладне). Незабаром вже і в дорогу (односкладне). Живе, веселе, безтурботне (односкладне). Дні за днями – пожовклим листям (двоскладне).

Повні речення: Всяке діло починай з голови (односкладне). Над пам’яттю простягнуто мости (односкладне). Несподівано, раптом у чорну тишу щось впало (двоскладне). Прийшов, побачив, переміг! (односкладне).

II. Надворі — прислівник, де-не-де — прислівник, пам’яттю — іменник.

199. Найдорожча пісня — недоспівана, а найліпша — та, що не знайду. Спрямуй думок своїх потік в подій нестримний плин, щоб день прожить, неначе вік, а вік (прожити) — мов день один. За селом розлогі поля, синіє ліс, летять птахами хмаринки і хмаринками (летять) птахи. Сіяло сонце, в небесах (нема) ані хмариночки, та тихо, та любо, як у раї. По той бік Дніпра жовтіють піски, далі (видніються) луки, а ще далі в синьому мороці плавають обриси лісів.

202. Учителька Надія Петрівна ввійшла в клас:

— Сідайте...Сашко, це правда, що з вашого села сьогодні втік із кузні Сіроманець?

— Втік, — відповів Сашко і сів.

— Ти сам бачив? — запитала Надія Петрівна.

— Бачив.

— Діти, де живуть вовки?

— У лісі, — хором відповів клас.

— У лісі. А от ти, Сашко, ходиш лісом до школи. Невже тобі немає асфальтованої дороги?

— Надіє Петрівно, — важко підвівся Сашко, — хай нею ходить хто хоче. А я люблю лісом.

204. II. 1, 2. Свідомо на це себе спрямовую (присудок виражений дієсловом 1 особи однини тепер, часу, речення означено-особове). Не можна людей чорнити, не можна із цим поспішати (складені дієслівні присудки виражені дієсловами неозначеної форми та допоміжними словами не можна; речення безособове). Наприклад, марнославство (підмет виражений іменником; речення називне). Із такою людиною немає про що говорити (присудок виражений дієсловом неозначеної форми; речення безособове). Від неї хочеться скоріше втекти (присудок виражений дієсловом неозначеної форми; речення безособове).

3. Крім того, є багато людських вад, до яких треба ставитися поблажливо, терпляче (односкладна частина).

5. Наприклад, марнославство. (Пропущено — є такою вадою). Але то вже інша категорія. (Пропущено — честолюбство).

206. Нахилюся вербою над річкою і нап’юся води холодної. Речення розп., неокл., просте, односкл., озн.-ос., пошир., повне. Головні члени — нахилюся, нап'юся — виражені дієсловами.

Юність в інших завше загадкова. Речення розп., неокл., просте, двоскл., пошир., повне. Головні члени — юність (ім.), загадкова (прикм.).

207. Сучасне завжди на дорозі з минулого в майбутнє. Речення розп., неокл., просте, двоскл., пошир., неповне. Головні члени — сучасне (ім.), на дорозі (прийм. + ім.).

Треба вміти жаліти людину. Речення розп., неокл., просте, двоскл., безос., пошир., повне. Головний член — треба (присуд, слово) вміти (дієсл.)

208. Справжня дружба. Друзі. Порозуміння. Взаємоповага. Допомога. Підтримка.

209. Означено-особові. Розплющую очі і раптом бачу у вікнах глибоке небо і віти берези. Пробігаємо попід старими розлогими дубами. Давню байку правиш, друже! Хочете зацікавити мене своєю роботою?

Неозначено особові. Вже і пороги ось-ось одягнуть в крицю та граніт. На другий день тільки про повінь і говорили.

Узагальнено-особові. Хоч вовком вий! Лежачою не б’ють.

Безособові. Надворі почало сутеніти. У цей час унизу досить знайомо стрельнуло, машину рвонуло вбік. Сікло гострим дощем. Коли добре жити, то гарно й робити.

Називні. Сухе надвечір’я. Океан чистоти й сяйва.

212. Сонце вже схилилося на захід і не пекло вже так дошкульно, як раніше. Ясна смуга на воді все ширшає, більшає та довшає. Це місто любило легенди, жило ними півтори тисячі літ, народилося теж, власне, з легенди.

214. Ми (займ.) маємо (дієсл.) право (ім.) на (прийм.) сум (ім.) і (спол.) любов (ім.), на (прийм.) щастя (ім.), на (прийм.) сонце (ім.) і (спол.) трави (ім.). О і О, О , О і О (змішаний зв’язок).

Я дуже хочу, щоб в провулках дощ не йшов, а, як у Львові кажуть, падав... О, а О (сполучниковий зв’язок).

Яблука дозрівають, падають і гниють на землі, збирають комах, їжаків і забуття. Земля зляглася, перепріла, перемліла, спарилася, прагнула роботи. О, О і О, О (змішаний зв’язок).

Годилося б думати не тільки про роботу, а й про себе. О, а О (сполучниковий зв’язок).

Шалені мрії мої летять за обрій Землі і будять в серці твоїм гарячі хвилі. О і О (сполучниковий зв’язок).

Хай буде сад, і дерево крислате, і кіт-воркіт, і ще багато див. О, і О, і О, і О (сполучниковий зв’язок).

216. 1. Істинне призначення людини жити, а не існувати. 2. Наша дума, наша пісня не вмре, не загине. 3. Буде ще після цього простір лиману, і вітер попутний, і біла заметіль чайок над головою. 4. Вона сиділа, міцно стиснувши зуби і обхопивши коліна руками.

217. 1. Несло то гілку рододендрона, то цупкий вінок з якихось дивовижних трав та альпійських квітів...

Несло то О, то О; вінок О та О.

2. Липневий день догоряє десь за сутінками височенних дубів і лип палахкотять на золотих банях і сяйно-білих стінах верхівки собору, що вигнався стрімко в небо.

За сутінками О і О ; палахкотять О і О.

3. Уся гавань була заповнена вітрильниками, великими й малими лодіями, довбанками й човнами.

Заповнена О, О,О й О; О й О лодіями

4. Ще в дитинстві я ходив у трави, в гомінливі, трепетні ліси...

Ходив О , О ; О , О ліси.

5. Життя кипить, кипить і завмира під спів снігів, вітрів, громів і птахів. Життя О, О і О ; спів О, О, О і О .

6. Гарячий липень бродить покосами і стернями, кладе снопи в копи, поскрипує возами й гарбами.

Липень О,О,О; бродить О і О ; поскрипує О й О.

7. Будуть приходити люди вбогі й багаті, веселі й сумні, радощі й тугу нестимуть мені. Люди О, О; люди О й О, О й О; нестимуть О й О.

220. Працювали відповідально, весело та завзято (єднальні). Зима не лише сніжна, а й холодна (єднальні). Говорив тихо, але впевнено (протиставні). Купити телевізор або комп’ютер (розділові). Ні Тарас, ні Андрій не зможуть прийти на свято (єднальні). Співав як про Батьківщину, так і про кохання(єднальні).

228. Однорідні означення: він, немитий, нерозчесаний; кущи лозняку — низькорослі, широкоспинні, округлі; густа, обважніла тиша. Неоднорідні означення: вузька польова дорога, освітлений сонцем зелено-чорний ліс, в любисткових духмяних луках, кожного літнього вечора.

229. З однорідними означеннями: зніяковілий, розгублений хлопець; вічний непереборний страх; очищена, безпечна вода; холодна, сира погода; згаслі, безсилі вогні; жовті, червоні троянди.

З неоднорідними означеннями: знаний молодий поет; великий бузковий кущ; грізна громадянська війна; довгий літній день; збиткова виробнича діяльність; чиста морська вода; старший науковий співробітник; витоптана молода трава.

«Яка важка робота – нічого не робити».

230. Мені подарували невеличкий, компактний (однорідні) планшет. Мені подарували новенький чорний (неоднорідні) планшет.

Між будинками гуляв буйний, невгамовний (однорідні) вітер. Між будинками гуляв сильний осінній (неоднорідні) вітер.

Дерева скинули сухе, зів’яле (однорідні) листя. Дерева скинули старе жовте (неоднорідні) листя.

Діти вибігли на широке, просторе (однорідні) подвір’я. Діти вибігли на широке пришкільне (неоднорідні) подвір’я.