Вправи: 152

152. II. Спишіть речення, підкресліть граматичні основи. Зазначте в дужках біля кожного речення форму вираження головного члена (час, особу, число).

Зроблю собі човна із мрій і весла із пісень (присудок виражений дієсловом дійсного способу, майбутнього часу, 1-ї особи однини). Люблю чернігівську дорогу весною, влітку, восени (присудок виражений дієсловом дійсного способу, теперішнього часу, 1-ї особи однини). Рідна земле, дай мені снаги скрізь, у всьому буть самим собою (присудок виражений дієсловом наказового способу, 2-ї особи однини. Спонукальне речення. Вимога.). Нанизуємо радощі й жалі на нитку нескінченної розмови (присудок виражений дієсловом наказового способу, 1-ї особи множини). Не відривайтесь, люди, від землі, злітаючи ліфтами в хмарочоси (присудок виражений дієсловом наказового способу, 2-ї особи однини. Спонукальне речення. Прохання.).

ІІІ. Знайдіть спонукальні речення. Вимогу чи прохання вони виражають?

154. 1. Означено-особові: Йдемо (1 ос., мн.) удвох під вечір по стежині. Пишу (1 ос., одн.) тобі рядки привіту крильми найперших журавлів. Назавжди (присл.) залишаюся (1 ос., одн.) отут, в низовині не звітрених ще квітів. Чи хоч пучечок тої калини мені на груди покладіть (2 ос., мн.).

Неозначено-особові: Той монастир недавно (присл.) збудували (3 ос., мн.). П’ятьох старшин козацьких розп’яли (дієсл., З ос., ми.). Нам наказують (З ос., мн.) зайняти висоту.

164. Милосердна троянда

У давнину троянду називали «милосердною» квіткою завдяки цілющим властивостям вироблених із неї парфумів, олії та води. Її пелюстки накладали на обличчя, щоб надати йому юнацької свіжості. Настій бджіл на трояндовій олії застосовували для поліпшення росту волосся, а зібрану з квітів росу мали за найліпший засіб проти запалення очей. Досі ще трояндову олію та воду широко використовують у парфумерії. Вони є складовими частинами багатьох лікувальних мазей, косметичних есенцій і т. ін.

158. Краю рідний, цвіти, як Малишковий гай, і шуми яворинням розлогим (озн.-ос.). Посадили над козаком явір та ялину (неозн.-ос.). Не дай мені напитися журби й душі замерзнуть від морозу (озн.-ос.). Стояв би тут і слухав дотемна невгавний вітру спів (озн.-ос.). А вві сні бачив сонце, і поле безмежне, і стежки без краю в достиглих хлібах (неозн.-ос.).

167. Завтра буду далі і далі від цих полів. Люблю Дніпро — велику ріку мого народу. Тому захоплюємося, як піснею і музикою, словом майстра.