Вправи: 240

240. Обчисліть масу сульфур(IV) оксиду, що потрапить у повітря під час спалювання 1 т вугілля, в якому масова частка Сульфуру становить 6 %. Припустіть, що сполуки Сульфуру, наявні у вугіллі, повністю вступають у відповідні реакції з утворенням сульфур(IV) оксиду.

Дано:m(вугілля) = 1 т = 1000 кгw(S) = 6% = 0,06	Розв‘язанняВизначаємо масу Сульфуру в 1 т вугілля:m(S) = m(вугілля) ∙ w(S) = 1000 кг ∙ ∙ 0,06 = 60 кг.
m(SO2) - ?

Mr(SO₂) = 32 + 16 ∙ 2 = 64.

Обчислюємо масову частку Судьфуру в сульфур (IV) оксиді:

w(S) = Ar(S)Mr(SO2) = 3264 = 0,5 = 50%.

Знаходимо масу сульфуру (IV) оксиду:

m(SO₂) = m(S) : 0,5 = 60 кг : 0,5 = 120 кг.

Відповідь: під час спалювання 1 т вугілля утвориться 120 кг сульфур (IV) оксиду.

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 1

Прийоми поводження з лабораторним посудом

Звіт з виконання роботи:

Дослід 1. Приготування розчину солі

При перемішуванні сіль повністю розчиняється у воді.

Дослід 2. Переливання розчину

Під час переливання розчину можна використати невелику скляну лійку.

Дослід 3. Нагрівання рідини в пробірці, закріпленій у лабораторному штативі

Для запобігання викиду рідини та розтріскування скла, рівномірно прогрівайте всю пробірку.

Дослід 4. Нагрівання рідини в пробірці, закріпленій у пробіркотримачі

Так само, як і в досліді 3, рівномірно прогрівайте всю пробірку. Не ставте гарячу пробірку в пластмасовий штатив.

ЛАБОРАТОРНИЙ ДОСЛІД № 1

Дослідження будови полум’я

Висновки:

1. Полум’я складається з трьох частин: нижньої (темна, температура невисока, горіння майже не відбувається), середньої (складається з частинок сажі, що розжарюються, тому середня частина полум’я яскрава і світиться; температура вище, ніж в попередній зоні) та верхняя (має найвищу температуру, складається переважно з продуктів горіння — вуглекислого газу та водяної пари).

2. Предмет, який необхідно нагріти, слід поміщати у верхню частину полум’я, оскільки ця зона є найгарячішою.

З. При нагріванні пробірки з рідиною слід рівномірно прогрівати всю пробірку для запобігання викиду рідини та розтріскування скла. Отвір пробірки з рідиною, що нагрівають, треба спрямовувати від усіх учасників експерименту.

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 2

Розділення суміші

Звіт з виконання роботи:

Послідовність дій	Спостереження	Висновки
Поміщаю порцію суміші у склянку і заливаю водою.Скляною паличкою перемішую вміст склянки	Варіант 1: кухонна сіль розчиняється, пісок осідає на дно склянки, деревні ошурки спливають на поверхню води. Варіант 2: кальцинована сода розчиняється, кусочки мідного дроту осідають на дно, а ошурки парафіну спливають на поверхню.	У цей спосіб можна відокремити розчиннуречовину віднерозчинних, а також розділити нерозчинніречовини, що легші за воду,від важчих за неї
Наливаю рідину з речовиною, що спливла на поверхню, по скляній паличці повільно у фільтр.	Варіант 1: вода з розчиненою сіллю вільно проходить крізьпаперовий фільтр, а деревні ошурки затримуються ним.	У цей спосіб можна відділити фільтрат від нерозчиннихкомпонентів суміші
Речовина, що осіла на дно, залишається в склянці. Після цього виймаю фільтр з затриманою ним речовиною і кладу на підставку. Нерозчинну речовину, щозалишилась на дні склянки, переношу шпателем на фільтрувальний папір	Пісок залишається на днісклянки. Варіант 2: водаз розчиненою содою вільно проходить крізь паперовий фільтр, а ошурки парафінузатримуються ним. Шматочки мідного дроту залишаються на дні склянки
Фільтрат переливаю зі склянки в порцелянову чашку, ставлю її на кільце штатива. Запалюю спиртівку і нагріваю фільтрат	Варіант 1: вода випарюється, у чашці залишаються кристали кухонної солі. Варіант 2: вода випарюється, у чашці залишаються кристали кальцинованої соди	У цей спосіб можна виділити розчиннунелетку речовинуз розчинника, що є леткою речовиною

Висновки:

1. В роботі використані такі способи розділення сумішей: відстоювання, фільтрація, випарювання і кристалізація.

2. Відстоювання застосували, оскільки одні з нерозчинних компонентів суміші були легші за воду (деревні ошурки та ошурки парафіну), а інші — важчі за неї (пісок, шматочки мідного проводу). Фільтрацію застосували, оскільки один з компонентів суміші є розчинним (кухонна сіль та кальцинована сода), а інші — не розчинялися у воді. Випарювання використали оскільки розчинник

(вода) є леткою речовиною, а розчинена речовина (кухонна сіль та кальцинована сода — ні.

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 3

Дослідження фізичних і хімічних явищ

Звіт з виконання роботи:

№	Послідовність дій	Спостереження	Висновки
1	Розчиняю у воді мідний купорос. Переливаю половину розчину до порцелянової чашки і випарюю її вміст до появи перших кристалів	Кристали мідного купоросу і його розчин мають блакитний колір. Кристали, що з'являються під час випарювання, мають такий самий колір, як розчинений мідний купорос.	Під час досліду відбуваютьсялише фізичніявища (зміни агрегатногостану речовин).
2	Додаю в пробірку з іншою половиною розчину мідного купоросу залізніошурки. Перемішуюскляною паличкою вміст. Потім переливаю розчин (без твердих речовин) упорцелянову чашку і випарюю його досуха	Поверхня залізних шматочків вкривається мідною плів-кою і змінює свій колір зі сріблясто-сірого на червонуватий, також з металічним блиском. Розчин втрачає блакитний колір. Кристали, що утворюються під час випарювання, зеленуватого кольору.	Під час досліду відбуваєтьсяхімічне явище(перетворення одних речовин на інші). Ознака: зміни кольору.

Висновки:

1. В роботі ми досліджували фізичні явища: здатність речовин змінювати свій агрегатний стан без зміни хімічного складу; та хімічні явища: здатність перетворюватись в результати реакцій на інші речовини.

2. Фізичні явища під час виконання дослідів: розчинення та випаровування.

3. Хімічні явища під час проведення дослідів: взаємодія заліза з мідним купоросом з утворенням залізного купоросу.

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 4

Добування кисню з гідроген пероксиду

Звіт з виконання роботи:

Дослід	Спостереження	Висновки
Дослід 1	При додаванні манган(ІV) оксиду до розчину гідроген пероксиду починається бурхливе розкладання перекису з виділенням бульбашок газу. У пробірці, в яку вміщено кінець газовідвідної трубки помітних змін не відбувається	Манган(ІV) оксиду значно прискорюєрозкладання гідроген пероксиду і є каталізатором для цієї реакції
Дослід 2	При внесенні жевріючої скіпки до пробірки, до якої опускали кінець газовідвідної трубки, скіпка яскраво спалахує	Зібраний газ - кисень. Він трохи важчий за повітря, тому залишавпробірки і під дією сил тяжіння збиравсяу ній. Характерна ознака: підтримуєгоріння

Висновки:

1. В цій роботі ми добували кисень розкладанням гідроген пероксиду і збирали його методом витіснення повітря (оснований на тому, що кисень важчий за повітря).

2. Наявність кисню визначали за займанням жевріючої скіпки (характерна ознака кисню — підтримує горіння).

3. Присутність каталізатора манган(ІV) оксиду пришвидшувало процес розкладання гідроген пероксиду у багато разів. Після завершення реакції каталізатор залишається хімічно незмінним.