Відповіді до параграфів: §3 (3)

3. У кабінеті хімії дуже важливо дотримуватися правил безпеки. Але їх так важко вивчити! Виявіть винахідливість і творчість — складіть розповідь, вірш або зробіть малюнок, які допоможуть вам і вашим друзям легко запам’ятати ці правила.

Приклад віршу:

Їх смак відразу ж розпізнаєш ти,

Коли лимон чи яблуко візьмеш до рота.

Від них всі речі треба берегти —

Така вже в речовин у цих робота.

Руйнують, роз’ їдають, одяг рвуть.

Скажи: як речовини ці зовуть?

Відповідь: кислоти.

Правило: обережне поводження з кислотами.

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 1

(Стор.30 - 33)

Тема: Правила безпеки під час роботи в кабінеті хімії. Прийоми поводження з лабораторним посудом, штативом і нагрівними приладами. Будова полум’я.

Звіт з виконання роботи:

1. Правила безпеки (треба вивчити)

1. Роботу починайте з вивчення опису дослідів і тільки з дозволу вчителя. Виконуйте тільки ті досліди, що наведено в описі.

2. Перед роботою одягніть захисний халат, а також рукавички та окуляри (якщо вони необхідні).

3. Під час роботи підтримуйте чистоту та порядок на робочому місці. Після роботи помийте використаний посуд і вимийте руки з милом.

4. Під час виконання роботи не розмовляйте, не займайтеся сторонніми справами та не відволікайте сусідів.

5. Кожна ємність з реактивами обов’язково повинна мати етикетку з назвою або формулою реактиву. Не використовуйте ємності з реактивами, на яких відсутня етикетка.

6. Відкривши банку з реактивом, не кладіть корок на стіл боком, а кладіть його догори низом.

7. Реактиви для дослідів слід брати тільки в кількості, передбаченій в описі досліду. Залишки взятого реактиву не можна зливати (зсипати) назад у посудину, де він зберігався, а слід поміщати в спеціальну банку для відходів.

8. Ніколи не беріть реактиви руками, користуйтесь для цього спеціальними ложечками, шпателями або пінцетами.

9. Наливаючи рідини, посудину з реактивом беріть так, щоб етикетка була спрямована вгору. Знімайте краплю з краю шийки посудини, оскільки рідина стікатиме по склу і псуватиме етикетку або може пошкодити шкіру рук. Набирати рідину з посудини можна також за допомогою піпетки.

10. Хімічні реактиви не можна куштувати. Це стосується навіть тих речовин, які в повсякденному житті вживаються в їжу (кухонна сіль, цукор, оцет).

11. Якщо ви хочете перевірити запах реактиву, ніколи не підносьте посудину до обличчя, а, утримуючи її на певній відстані, спрямуйте рухами руки повітря над посудиною у напрямку до себе.

12. Для нагрівання розчинів у пробірці користуйтесь пробіркотримачем. Уважно стежте за тим, щоб отвір пробірки був спрямований убік від вас та інших осіб, оскільки рідина внаслідок перегрівання може вихлюпнутись із пробірки.

13. Пробірка, що нагрівається в полум’ї, ззовні має бути абсолютно сухою. Щоб уникнути перегрівання, спочатку рівномірно прогрівайте всю пробірку, рухаючи нею в полум’ї вгору і вниз, а потім нагрівайте її вміст знизу.

14. Не заглядайте в пробірку, в якій нагрівається рідина. Не нахиляйтеся над посудиною, в яку наливають яку-небудь рідину, оскільки дрібні крапельки можуть потрапити в очі. Краще одягнути захисні окуляри.

15. Гарячий посуд на вигляд не відрізняється від холодного. Перш ніж узяти посуд рукою, переконайтеся, що він охолов.

16. Під час роботи з розчинами кислот і лугів стежте за тим, щоб вони не потрапили на шкіру й одяг. Якщо випадково проллєте кислоту на руки, негайно змийте її водою і протріть руки розбавленим розчином соди. У разі потрапляння на шкіру розчину лугу відразу ж змийте його водою і протріть це місце розбавленим розчином борної кислоти.

17. У разі потрапляння їдких розчинів в очі необхідно негайно промити їх під струменем води, нахилившись над раковиною.

18. Якщо ви розбили посуд з хімічними реактивами, уламки мож на викидати тільки в спеціальний бак для сміття.

2. Ознайомлення з лабораторним посудом

Призначення лабораторного посуду

Зовнішній вигляд	Назва	Призначення
	Пробірка	Проведення дослідів з невеликою кількістю реактивів
	Хімічнасклянка	Приготування розчинів та проведення реакцій
	Мірнийциліндр	Вимірювання об’єму рідин
	Ступка і товкачик	Подрібнення та змішування твердих речовин
	Крапельниця	Зберігання до дозування розчинів
	Шпатель	Відмірювання сипучих речовин
	Тигельніщипці	Пересування гарячої порцелянової чашки або порцелянового тиглю
	Холодильник	Охолодження та конденсація пари
	Колба круглодонна	Проведення хімічних реакцій, нагріванняречовин
	Колбаконічна	Зберігання, відстоювання рідин
	Кристалізатор	Кристалізація речовин та випарювання
	Порцеляновачашка	Випарювання, кристалізація, сушіння речовин
	Лійка	Переливання рідин у посудини з вузькими шийками, фільтрування розчинів через паперові фільтри
	Порцеляновийтигель	Нагрівання, висушування, спалювання речовин за високих температур
	Піпетка	Відмірювання точних об’ємів рідин
	Газовивідна трубка	Відведення газоподібних речовин

2. Для нагрівання реактивів використовують: пробірки, колби з термостійкого скла, порцелянові чашки, порцелянові і тиглі.

Для вимірювання об'ємів рідин використовують: мірні циліндри, мірні склянки, мірні піпетки, мірні колбй.

3. При струшуванні пробірки сіль повністю розчиняється у дистильованій воді.

3. Робота з лабораторним штативом

Послідовність дій	Набуті знання та навички
1. Закріпи на стрижні штатива кільце. Закріпи у кільці лійку або порцелянову чашку.	Кільце використовують для розміщення в ньому предметів із непласким дном
2. Поклади на кільце металеву сітку, а на неї постав плоскодонну колбу.	У такий спосіб можна нагрівати колбу пальником. Завдяки металевій сітці під час нагрівання полум’я пальника не торкається стінок колби, між полум’ям і колбою виникає прошарок гарячого повітря— це сприяє більш рівномірному прогріванню скляного посуду. Керамічний посуд більш стійкий до нагрівання — його встановлюють без сітки.
3. Закріпи лапку на штативі за допомо-гою затискача. Закріпи у лапці штатива пробірку або колбу. Обертаючи затискач у муфті, по-різному зорієнтуй колбу (вертикально та горизонтально).	Пробірку затискають досить туго, щоб її можна було прокрутити з невеликим зусиллям. Дуже сильно затискати пробірку або колбу не можна, оскільки вона може тріснути. Пробірки та колби затискають у лапці поблизу отвору, але не біля самого краю горла.
	Призначення частин лабораторного штатива:1 — підставка (забезпечує стійкість штатива):2 — стрижень (на нього кріпляться металеві тримачі й кільця);3 — муфта, або затискач (за допомогою муфт кріпляться металеві тримачі (лапки) або кільця);4 — тримач, або лапка (у лапках нерухомо закріплюють пробірку або колбу);5 — кільце (на кільця можна ставити хімічні стакани або колби з термостійкого скла, порцелянові чашки для випарювання).

4. Будова лабораторної спиртівки

Складові частини спиртівки:1 — резервуар (містить рідке пальне — спирт);2 — ковпачок (призначений для гасіння полум’я спиртівки під час горіння та запобігання випаровування пального, коли спиртівка не горить);3 — гніт (гнітом спирт піднімається з резервуару вгору і випаровується з верхнього кінця гніту);4 — трубка з диском (диск відділяє внутрішній резервуар зі спиртом від зони горіння, трубка утримує гніт).

5. Будова полум’я

Послідовність дій	Спостереження і висновки
1. Запали спиртівку (або сухе пальне, або свічку) сірником. Для цього піднеси запалений сірник до гніту.	Пари спирту, що просочують гніт і випаровуються з його кінця, починають горіти (у свічці плавиться і починає горіти парафін, що просочує гніт).
2. Розглянь полум’я, визнач у ньому різні зони.	В полум’ї можна розрізнити три зони: нижчу — найхолоднішу, середню зону та зовнішню зону — найгарячішу.
3. Будова полум’я:	Зони полум’ я:1 — найхолодніша зона (складається з парів парафіну);2 — середня зона (складається з частинок сажі, вони розжарюються і світяться, тому середня частина полум’ я яскрава і світиться);3 — найгарячіша, зовнішня зона (складається переважно з продуктів горіння — вуглекислого газу та водяної пари).
4. Внеси у полум’я одночасно дві скіпки; одну — в нижню частину, другу — у верхню частину полум’я.	Зайнялася та скіпка, що була внесена у верхню частину полум’я, оскільки його температура є вищою, ніж у нижній частині.
5. Загаси спиртівку, накривши полум’я ковпачком.	Внасідок нестачі кисню під ковпачком полум’ я спиртівки згасає.

6. Висновки

1. У спиртівці горять випари спирту.

2. Гніт у спиртівці не горить. Він лише просочується спиртом, який, піднімаючись гнітом угору, випаровується з його кінця.

3. Під час підпалювання спиртівку не можна нахиляти, оскільки спирт може вилитися зі скляного резервуару.

4. Спиртівку не можна підпалювати від іншої, вже підпаленої, оскільки при цьому спирт може розлитися і спалахнути.

5. Предмет, який необхідно нагріти, слід поміщати у верхню частину полум’я, оскільки ця зона є найгарячішою.

6. При нагріванні не можна торкатися дном пробірки до гніту, тому що гаряча пробірка при контакті з холодним гнітом може тріснути.

7. За допомогою муфти на лабораторному штативі кріпляться кільця та тримачі; затискач (лапка) призначений для нерухомого закріплення колби або пробірки на штативі; на кільця можна ставити хімічні стакани або колби з термостійкого скла, порцелянові чашки для випарювання.

8. Занадто слабке затискання колби в затискачі може призвести до випадіння колби зі штативу. При занадто сильному затисканні колба може тріснути.

9. Завдяки металевій сітці під час нагрівання скляних колб полум’я пальника не торкається стінок посудини. Між полум’ям і колбою виникає прошарок гарячого повітря (повітряна баня). Це сприяє більш рівномірному прогріванню скляного посуду.

ЛАБОРАТОРНИЙ ДОСЛІД № 1 (Стор.39 - 40)

Тема: Ознайомлення з фізичними властивостями речовин.

Звіт з проведення досліду:

1. Вивчення зразків виданих речовин

Мідь (Сu) — тверда, червонуватого кольору, має металічний блиск. Добре проводить електричний струм та теплоту. Не має запаху. Густина р = 8,96 г/см³. Температура плавлення Тпл = 1083 °С, температура кипіння Ткип = 2543°С.

Залізо (Fе) — тверде, сірого кольору з металічним блиском. Добре проводить електричний струм та теплоту. Не має запаху. Густина р = 7,87 г/см³. Температура плавлення Тпл = 1539 °С, температура кипіння Ткип = 2870 °С.

Кухонна сіль (NаСl) — тверда. Має вигляд безбарвних кристалів, які в масі за рахунок заломлення світла здаються білими. Солона на смак, не має запаху. Густина р = 2,17 г/см³. Температура плавлення Тпл = 801°С, температура кипіння Ткип = 1465°С.

Вода (Н₂О) — рідина. Прозора, безбарвна, не має запаху та смаку. Погано проводить електричний струм. Погано проводить теплоту. Густина р — 1,0 г/см³. Температура плавлення Тпл = 0 °С, температура кипіння Ткип = 100 °С.

Цукор (С_12Н22О11) — твердий. Має вигляд безбарвних кристалів, які в масі за рахунок заломлення світла здаються білими. Солодкий на смак, не має запаху. Густина р = 1,59 г/см³. Температура плавлення Тпл = 185 °С, температури кипіння не має, розкладається.

Пісок (SiO₂₎ — твердий, складається з дрібних окремих частинок жовтуватого кольору (дані щодо фізичних властивостей піску в додатку 1 не наведені, за іншими довідковими даними, густина сухого піску р = 1,5 г/см³, температура плавлення Тпл = 1710 °С).

Алюміній (Аl) — твердий. Біло-сірого кольору, на зрізі має металічний блиск, але поступово тьмяніє внаслідок окислення киснем повітря. Добре проводить електричний струм та теплоту. Густина р = 2,7 г/см³. Температура плавлення Тпл = 660 °С, температура кипіння Ткип = 2500 °С.

Мідний купорос (СuSO₄ × 5Н₂O) — твердий. Має вигляд кристалів блакитного кольору. Не має температури плавлення та кипіння, розкладається.

2. Розчинність у воді

Мідь, залізо, алюміній, пісок не розчиняються у воді.

Мідний купорос добре розчиняється (утворює розчин блакитного кольору). Кухонна сіль та цукор також добре розчиняються у воді (утворюють безбарвні розчини).

3. Порівняння фізичних властивостей речовин

Характерис-тикаречовин	Речовина
	Мідь	Залізо	Алюміній	Вода
Агрегатний стан	Тверде тіло	Тверде тіло	Тверде тіло	Рідина
Металічний Блиск	Є	Є	Є	Немає
Колір	Червоний	Сірий	Біло-сірий	Безбарвна
Запах	Немає	Немає	Немає	Немає
Електропро-відність	Добре проводить електричний струм	Добре проводить електричний струм	Добре проводить електричний струм	Погано проводить електричний струм
Теплопро-відність	Добре проводить тепло	Добре проводить тепло	Добре проводить тепло	Погано проводить тепло
Твердість	Пластична	Пластичне	Пластичний	Рідка
Розчинність у воді	Нерозчинна	Нерозчинне	Нерозчинний	-
Густина	8,96 г/см3	7,87 г/см3	2,7 г/см3	1 г/см3
Температура кипіння	2543 °С	2870 °С	2500 °С	100 °С
Температура плавлення	1083 °С	1539 °С	660 °С	0 °С

Порівняльна таблиця (частина 2)

Характеристика речовин	Речовина
	Кухонна сіль	Пісок	Цукор	Мідний купорос
Агрегатний стан	Тверде кристалічне тіло	Тверде кристалічне тіло	Тверде кристалічне тіло	Тверде кристалічне тіло
Металічний Блиск	Немає	Немає	Немає	Немає
Колір	Безбарвні кристали, в маси здаються білими	Жовтувате	Безбарвні кристали, в маси здаються білими	Блакитні кристали
Запах	Немає	Немає	Немає	Немає
Електропровідність	В сухому стані не проводить електричний струм, розчини і розплави солі проводять електричний струм	Не проводить електричний струм	Не проводить електричний струм	В сухому стані не проводить електричний струм, розчин мідного купоросу проводить електричний струм
Теплопровідність	Погано проводить тепло	Погано проводить тепло	Погано проводить тепло	Погано проводить тепло
Твердість	Крихка	Крихкий	Крихкий	Крихкий
Розчинність у воді	Добре розчиняється у воді	Не розчинний	Добре розчиняється у воді	Добре розчиняється у воді
Густина	2,17 г/см3	1,5 г/см3	1,59 г/см3	2,28 г/см3
Температура кипіння	1465 °С	-	-	-
Температура плавлення	801 °С	1710 °С	185 °С	-

4. Висновок:

1. Речовини мають певні ознаки — фізичні властивості.

2. Кожна речовина має свій власний набір фізичних властивостей: колір, запах, смак, температура плавлення, температура кипіння, густина, здатність проводити електричний струм і теплоту, розчинність у воді, пластичність тощо.

3. Фізичні властивості речовин зумовлені їхнім складом.

4. Агрегатний стан речовин буває твердим, рідким та газоподібним залежно від температури. Ці стани розрізняються за здатністю стискатися і здатністю текти.