Вправи: 44

44.

Числівники
кількісні	порядкові
вказують на кількість предметів і відповідають на питання скільки?п’ять, вісім, чотирнадцять, двадцять три, двісті шість	означають порядок предметів при лічбі і відповідають на питання котрий? котра? котре? котрі?п’ятий, восьма, чотирнадцяте, двадцять треті, двісті шостий.

44. Одна (скільки? – кільк.) квітка не робить вінка. Біда, коли один (скільки? – кільк.) у бороні, а десять (скільки? – кільк.) у стороні. Де два (скільки? – кільк.) козаки, там три (скільки? – кільк.) гетьмани. Два (скільки? – кільк.) козаки, там три (скільки? – кільк.) гетьмани. Два (скільки? – кільк.) третього (котрого? – порядк.) не чекають, а четвертого (котрого? – порядк.) не питають. П’ять (скільки? – кільк.) днів не працюєм, а два (скільки? – кільк.) дні відпочиваєм. Треба, як п’ятого (котрого? – порядк.) колеса до воза. За сто (скільки? – кільк.) робіт береться, та ні одна (скільки? – кільк.) не вдається.

45. 1. За площею Україні належить сорокове (котре?) місце у світі. На заході з Україною мають спільні державні кордони п’ять (скільки?) країн. 2. Найбільшою річкою України є Дніпро. Із загальної довжини понад дві тисячі (скільки?) кілометрів на Україну припадає дев’ятсот (скільки?) кілометрів.

51. Лежав, дивився, побачив, пливе, виднілася, підпливла, зрозумів, вибралася, отетерів, стояв, розітнув, рятуйте, поспішали, біг, кинеться, уклав, розвів, зустрів, повівся, за скавулив, кинувся, був, втримався, почав, вибирати, збився, заховав, дістав, видобув, розгорнув, заходився, роздивлятися, кинув.

Враження від кінофільму за повістю В. Рутківського «Сторожова застава»

Ви знаєте фільм мені... сподобався, так-так фанати застави, можете зітхнути з полегшенням, приємний такий фільм-казка без претензії на щось серйозніше. Але це тільки у випадку, якщо не ставитись до фільму занадто серйозно, а просто вирішити більш-менш весело провести час, тоді так — «Сторожова застава» хороший, пригодницький фільм.

52. План

1. Лісова ворожка.

2. Іванко - говірливе немовлятко шести місяців.

3. Щорічний відвар для найди.

4. Лютий змій - грабіжник та палій. Три удари ногою.

5. Іванова сила з відвару.

6. Перемога над ворогом.

46. Одна (скільки? Н.в.) батьківщина, і двох (скількох?, Р.в.) не буває. Кожна з п’яти (скількох?, Р.в.) пелюсток барвінку має своє значення. Вони означають красу, ніжність, пам'ять, злагоду та вірність. Як рушав козак у далеку путь, узяв дев’ясилу і мав сили за дев’ятьох (скількох?, Р.в.).

47. 1. Якщо не взятися за справу десятьма (скількома?) пальцями, вона на десять (на скільки?) років розтягнеться. 2. Батьки не боялись важкої роботи, щоденно трудились до сьомого (котрого?) поту. 3. Середній вік лісів України налічує тридцять п’ять (скільки?) — сорок (скільки?) років. 4. Тарасові Шевченку в різних куточках земної кулі встановлено вісімсот (скільки?) пам’ятників.

48. Сторожко — напружено-уважно, тривожно, зосереджено.

Узлісся — смуга на краю лісу.

Мугиче — тихо, невиразно наспівує.

50. Дозволь дати (що зробити? — неозначена форма) тобі деякі поради щодо спілкування. Частіше посміхайся (що роби?). Посмішка нічого не коштує (Що робить?), але багато дає (що робить?). Частіше вимовляй (що роби?) ім’я свого співрозмовника. Для нього воно звучить (що робить? — неозначена форма), як найсолодша музика. Не роби (що роби? — неозначена форма) спроб перевиховати (що зробити? — неозначена форма) свого співрозмовника. Утримуйся (що роби?) від того, щоб Прямо вказувати (що робити? — неозначена форма) на його помилки. Це може налаштувати (що зробити? — неозначена форма) співбесідника проти тебе. Поважай (що роби?) його думку, і він буде поважати (що робити? — неозначена форма) твою. Нехай більшу частину часу говорить (що робить? — неозначена форма) твій співрозмовник. Дай (що зроби?) йому таку можливість! У цьому виявлятиметься (що робитиме?) твоя ввічливість і тактовність. Слово «я» вимовляй (що роби?) зрідка й тихо.

46. У самісінькім центрі Європи ми жили (що робили?, мин.ч.), живемо (що робимо?, тен.ч.) й будемо жить (що будемо робити?, майб.ч.). По світі широкому буде та пісня літати (що буде робити?, майб.ч.). Журавлі пролітали (що робили?, мин.ч.) над бором, із ріднею прощалися (що робили?, мин.ч.) хором. Чи пам’ятатимуть (що робитимуть?, майб.ч.) дерева, що я під ними ходив (що робив?, мин.ч.)? Народ свою минувшину повік не забуде (що зробить?, майб.ч.). Ми були (що робили?, мин.ч.) ми є (що робимо?, теп.ч.) під небом і ми далі будем (що робитимемо?, майб.ч.).

Жили – мн., І ос., ходив – одн., І ос.

47. 1. Дві сестри до осені зеленіють, потім одна червоніє, а друга чорніє (порічки й чорна смородина). 2. Мене просять і чекають, а як прийду — утікають (дощ). 3. Йде слідом за тобою, утікай — не утечеш, доганяй — не доженеш (тінь). 4. Стоїть, колихається, головою величаєтеся, а торкнеш — кусається (будяк). 5. Сіла зграя пташенят на п’ять дротенят. Якщо ти їх упізнаєш, то мелодію зіграєш (ноти).

53. І дієвідміна: живуть, співають, радіють, колишуть, товчуть, допомагають, стережуть, підтримують

II дієвідміна: біжать, летять, радять, сидять, просять, мостять, сплять, їздять, палять

54. Знаєш (І), мириш (II); радієш (І), дзвениш (II), вимикаєш (І), виходиш (II), можеш (І), говориш (II), робиш (II), ріжеш (І), точиш (II), любиш (II), клеїш (II), вабиш (II), в’яжеш (І), везеш (І), колишеш (І), плетеш (І), радиш (II), стережеш (І).

48. 1. Удар забувається, а слово пам’ятається. 2. Рана загоїться, зле слово — ніколи. 3. Що вимовиш язиком, того не виб’єш і кілком. 4. Бурчанням надокучиш, прикладом научиш. 5. Лихого язика аршином не зміряєш. 6. Як маєш брехати, то краще мовчи. 7. Менше говори, то більш почуєш.

Літера е (є) пишеться в закінченнях дієслів і д., и (і) — у закінченнях дієслів II д.

49.1. Не зітхай, а працюй, марно часу не гай! 2. Не гайся у добрі. Не обізлися в горі. 3. Не попадайся в сіть брехні. 4. Я в ніжну душу не впускаю страшну байдужості іржу.

Не з дієсловами пишеться окремо. Не гайся — не зволікай, не барися.

57. 1. За воду не дякують. 2. До чужого рота ворота не приставиш. 3. Чужим добром не забагатієш. 4. Не полізеш у вогонь, то не обпечешся. 5. Вода в решеті не застоїться, 6. Кисла яблуня солодке яблучко не вродить. 7. Брехнею світ пройдеш, та назад не вернешся.

58. 1. Щедрість материнських добрих рук ми ще у житті не оцінили. 2. Ти ріки повертаєш і зсуваєш гори. Але дозволь почути, як ти з матір’ю говориш. 3. З ким ти поділиш вірную розмову? 4. Нехай не ятрять прикрощі душі! Нехай квітує щирість поміж нами.

53. Удосвіта (коли?) дві хмароньки зустрілися вгорі (де?) І мовчки (як?) зупинилися, як Божих дві зорі.

Хотілось їм зостатися, удвох (як?) прожити вік,

А вітер злий сміявся вже десь збоку (де?) біли них.

І стало тихо (як?) плакати дві хмароньки ясні,

І сльози їхні падали, сріблясті і рясні.

Прислівник — це незмінна частина мови, що виражає ознаку дії, стану або ознаку іншої ознаки (надто повільний, повернути праворуч). На відміну від інших самостійних частин мови прислівник не змінюється ані за числами, ані за відмінками, не має він також і ознак роду.

54. Створила (як?) мовчки. Пролягли (куди?) врізнобіч. Підходить (як?) крадькома. Вирушає (як?) навшпиньки. Гойдалися (коли?) недавно. Гойдалися (де?) тут. Коле (коли?) тепер.

55. 1. Угорі (присл. пишеться разом) над нами чисте небо. 2. Богатир сховав скарб у горі (ім. з прийм. пишеться окремо) Кичері. 3. Дорога йшла з гори (ім. з прийм. пишеться окремо) на гору (ім. з прийм. пишеться окремо), над самою річкою. 4. Правда як олія, завжди нагору (присл. пишеться разом) спливає.

56. 1. На пам’ять (ім. з прийм. пишуться окремо) всі скаржаться, а на розум — ніхто. 2. Напам’ять (прислівн. пишеться разом) знаю, що склерозу не маю. 3. Поглянь на двір (ім. з прийм. пишуться окремо) — знатимеш, який хазяїн. 4. Хвалений борщ надвір (присл. пишеться разом) виливають. 5. Зуби з язиком ворогують, а живуть укупі (присл. пишеться разом). 6. Кожна курка у купі (ім. з прийм. пишуться окремо) своїй господиня.

64. Жив один лис, який (спол.) умів писати, і (спол.) він писав у (прийм.) шкільному зошиті про (прийм.) осінь, носив під (прийм.) пахвою зошит і (спол.) олівець за (прийм.) вухом, і (спол.) сідав на (прийм.) пні, коли (спол.) бачив, що (сполуч.) ще один лист упав, або (спол.) бачив гніздо птахів. Коли (спол.) мерзли пальці та (спол.) груди, грівся над (прийм.) багаттями глиняних круч. Коли (спол.) лягав спати, зошита клав під (прийм.) голову і (спол.) згадував, що (спол.) він побачив за (прийм.) увесь день. А 9спол.) одного ранку прокинувся, побачив сніг і (спол.) заховав він зошита до (прийм.) наступної осені.

65. 1. Без діла псується сила. Безділля псує людину. 2. Знання в черезплічнику не носити. Через плече всього світу не оглянеш. 3. Степ безмежний, як дим. Поле без кінця й без меж. 4. Позичив у Сірка очі, та й байдуже! Унадився, як свиня в моркву.

58. 1. Думки рухай не язиком, а розумом (сполучн. з’єднує слова). 2. Око бачить далеко, але серце чує глибоко (сполучи, з’єднує частини складного речення). 3. Дім силою будують, але розумом скріплюють (сполун. з’єднує слова). 4. Серце співає, а душа радіє (сполучи, з’єднує частини складного речення). 5. Працюй плечима, а не очима (сполучи, з’єднує слова).

6. На словах він Дніпро перепливе, а сам і калюжі не переступить (сполучи. з’єднує частини складного речення). 7. Очі без душі сліпі, а вуха без серця глухі (сполучи, з’єднує частини складного речення).

67. 1. Хліб наснажує тіло, а (спол.) книжка вдосконалює розум. 2. Розуму за (прийм.) гроші не купиш. 3. Сила все ламає, а (спол.) розум упорядковує. 4. Совість і (спол.) розум прикрашають людину. 5. Здоровієш від (прийм.) сміху, хворієш від (прийм.) гніву. 6. Сила без (прийм.) голови шаліє, а (спол.) розум без (прийм.) сили мліє. 7. Золото добувають із (прийм.) землі, а (спол.) знання одержують із (прийм.) книжок.

68. І колонка – окремі речення. ІІ колонка – текст «Україна – держава Східної Європи».

69. Дніпро і Десна

Жив колись богатир Лиман, були в нього дочка Десна та син Дніпро. Коли діти виросли, Лиман вирішив передати їм свої володіння. Спадок мав одержати той, хто прийде перший. Десна вранішню зорю проспала. Першим прийшов до батька Дніпро. Благословив його батько і віддав свої землі. Погналася сестра за братом. Тільки ступила в братів слід, як обидва стали річками. Так батько помирив своїх дітей.

70. Божі таланти

1. Бог наділив народи світу талантами. 2. Дівчина у вишиванці та віночку 3. Чудовий дар

72. План

1. Дочка майстра.

2. Побоювання залишитися самотнім.

3. Підглядання за Анничкою.

4. Політ у прірву.

5. Рослина рута.