Вправи: 404

404.

Усна відповідьХ; одержатиХ оцінку; наполеглива працяХ; відчувалиХ відповідальність; оцінилаХ справедливо; працювалиХ охоче; допомігХ товаришеві; вивчатиХ старанно; непрості запитанняХ; підтриматиХ однокласника; відпочитиХ на перерві; готуватиХ уроки; домашні завданняХ; записатиХ до щоденника.

405. Сонячне проміння осіннім ранком; уважних читачів; із (прийм.) тлумачного словника; перед (прийм.) наступним уроком; з (прийм.) цікавою книжкою.

406. Непоширені словосполучення: шкільний товариш; вірна дружба; тестове завдання; щира приязнь; дружити віддано.

Поширені словосполучення: мати друзів серед однокласників; допомогти сусідові по парті; готуватися до контрольної роботи; дотримати даного другові слова.

407. Сонячний день; новий підручник; гомоніли голосно; мишка від комп’ютера; важлива подія; цікаві уроки; улюблений предмет.

408. Вдячний читачХ; читатиХ вголос; незабутня книжкаХ; сучасне видавництвоХ.

410. У вказаній послідовності зробіть усний синтаксичний розбір словосполучень:

чия? що? як?

Батькова порада, написати вірш, співати дзвінко.

411. Прочитайте. Випишіть із речень три словосполучення (на вибір), зробіть їхній синтаксичний розбір (письмово).

1. Світлий день (гол. слово «день»; питання який? «світлий»; гол. слово виражене іменником, залежне — прикметником).

Встає над Україною. Встає (головне — дієслово) над Україною (залежне — іменник з прийменником, що узгоджене за допомогою прийменника і закінчення). Встає де? — над Україною.

2. Струни краю. Струни (головне — іменник жін. p., множ., Н. в.) краю (залежне — іменник чол. р., одн., Р. в., узгоджене закінченням) Струни які? — краю.

Звучать щоденно (гол. слово «звучать»; питання коли? «щоденно»; гол. слово виражене дієсловом, залежне — прислівником).

4. Проговориш до серця (гол. слово «проговориш»; питання до чого?; гол. слово виражене дієсловом, залежне — іменником).

83. 1. Красива осінь вишиває клени червоним, жовтим, срібним, золотим. 2. Вишиває осінь по канві зеленій золоті квітки. Квіти оживають, із дерев спадають жовті нагідки. 3. Летить до вирію, до теплої мети гусей згуртованих черга ширококрила.

вишиваєХ (дієслово) ЩО? клени (іменник); жовті (прикметник) ЯКІ? нагідкиХ (іменник)

412. Спіймати облизня — зазнати невдачі. Мокра курка — безвольна, нерішуча людина. Язик заплітається — невиразне або через силу мовлення. Як риба у воді — вільно, упевнено.

413. Узяти моду (призвичаїтися, звикнути), читати нотації (дорікати), кусати лікті (шкодувати), наламати дров (вчинити необдумано).

86. Дорогий подарунок

Це текст, бо всі речення пов’язані за змістом, розташовані в певній послідовності. У висловлюванні наявна тема і головна думка.

План

1. Повернення князя Святослава до Києва.

2. Подарунки захисникам.

3. Пригорща води.

4. Дорогоцінний дар.

5. Священна вода.

87. Дорогий подарунок

Після звитяжного бою повертався князь Святослав із дружиною до Києва. Воїни їхали понад Дніпром.

Усі вийшли вітати своїх захисників. Кожен ніс їм щось у подарунок. Хтось — паляницю, хтось — глечик меду. Хтось — гострий меч чи пухнасте хутро.

А один хлопець не знав, що подарувати. Підбіг він до Дніпра, зачерпнув у пригорщу води й простягнув князеві.

Князь Святослав наказав подати золоту чашу й прийняти коштовний подарунок.

Вода Дніпра священна для кожного українця.

26. Знак питання зажурився. Йому здалося, що люди частіше використовують знак оклику. Чому вони мало ставлять одне одному запитань? Чому їм більше подобається вигукувати й викрикувати? Якось знак питання зустрів школярів. Вони безперервно запитували про щось у дорослих і один в одного. Знак оклику аж затанцював з радощів. Він переконався, що потрібний людям. Як приємно бути корисним!

33. 1. Будь відповідальним за кожне своє слово. 2. Хтось буде серйозним, а з кимось можна й пожартувати. З. Необхідно ураховувати, вчитися розуміти почуття людей при спілкуванні.

34. Щира душа українського народу найповніше виявилася в пісні. Пісня йде поруч з людиною впродовж усього її життя. У піснях українці висловлюють свої надії, мрії, сподівання. Гарна пісня збагачує найкрасивіші почуття і зміцнює гідність.

414. Відновіть прислів’я, поставивши подані слова в потрібній формі та розташувавши в потрібній послідовності. Відновлені прислів’я запишіть.

1. Гостре словечко коле сердечко. 2. З пісні слова не викинеш. 3. Всяка пташка свою пісню співає. 4. Всяка жаба своє болото хвалить.

415. 1. Усяка пташка (хто? ім.) своє гніздо знає (що робить? дієсл.). 2. За своїм краєм серце (що? ім.) болить (що робить? дієсл.) 3. Без відваги ми (хто? займ.) зазнаємо (що зробимо? дієсл.) зневаги. 4. 3 рідної землі і ворона (хто? ім.) мила (яка е? прикм.). 5. У чужій сторонці не так світить (що робить? дієсл.) сонце (що? ім.). 6. Рідна земля (що? ім.) — золота колиска (що вона така? ім.). 7. Воля (що? ім.) — найдорожча нагорода (що вона така? ім.). 8. Козача потилиця (що? ім.) нікому не хилиться (що робить? дієсл.).

416. 1. Між корінням жебоніло (дієсл.) кришталеве джерело (імен.). 2. Для українця калина (імен.) наймиліша (прикм.). Вона (займ.) — гордість (імен.) українського садка. 3. На вербах недалеко чепурилися (дієсл.) лелеки (імен.).

417. 1. Пісні зігрівають Всесвіт. 2. Пісню калинову я співаю знову. 3. І мова наша — солов’їна. 4. У серці мимохіть лунала пісня. 5. Пісня — голос душі народу. 6. Співається як весело (Односкладне речення) !. 7. Верби. Вечір. Спів. (Односкладне речення) 8. Світає. Край неба палає. (Односкладне речення) Соловейко в темнім гаї сонце зустрічає.

418. До мого вікна підійшла весна. 2. Чуєш? Жебонять струмки! Чуєш? Цвірінчать пташки!. 3. Сонце усміхається в зеленому вінку. 4. Запахло м’ятою. 5. Березень. Подув ласкавий вітер. Засиніли оченята квітів. 6. У садочках пишно розцвітають вишні.

93. Світає (односклад.). Край неба палає (двосклад.). Соловейко в темнім гаї сонце зустрічає (двосклад.). Віє туманами з лугу (односклад.). Пахне барвінком нічним (односклад.). Добрий вечір одягнув пітьму на плечі (двосклад.). Вечоріло (односклад.). Потяг відходив (двосклад.). Осінь (одно склад.). Ліс зашелестів (двосклад.). Опадає листя (двосклад.). Ліс накинув кожушок золотистий (двосклад.).

94. 1. Запаморочливо пахло в’ялим листям (односкладне з ГЧ присудком). 2. Світало (односкладне з ГЧ присудком). З темряви поволі виступали стовбури дерев. 3. Край смерековий насниться мені. Далеч (односкладне з ГЧ підметом). Тумани (односкладне з ГЧ підметом). 4. Ніч (односкладне з ГЧ підметом). Дощ (односкладне з ГЧ підметом). Вітер (односкладне з ГЧ підметом). Шумлять кущі.

95. Стан природи: 1. Тим часом звечоріло. 4. З Лугу свіжістю війнуло. 6. Пахне зрілістю нив. Стан людини: 2. Сьогодні так мені засумувалось. 3. Сьогодні якось так святково. 5. Мені соромно за сльози.

96. 1. Брати участь (Л). 2. Подякувати братові (Г). 3. Розклад уроків (О). 4. Пам’ятник Івану Франкові (Г). 5. Приїхати на метро (Г). 6. Працює їдальня (Л).

97. 1 Шкільна бібліотека передплачує журнал «Соняшник». 2. Бібліотекар проводить різноманітні заходи. 3. Хлопці й дівчата з нашого класу охоче беруть у них участь. 4. У нашій школі працює гурток шанувальників літератури.

420. 1. Від нерозумних суперечок ухиляйся! (спонук.) Вони породжують сварки (розпов.). 2. Шануйте друга (спонук.). Де ж без хиб ви друга на землі знайти могли б? (питаль.) 3. Тихіше! (спонук.) Батько з сином розмовляє (розпов.). 4. Даруйте людям радості тепло (спонук.). Від доброти душа тепліє (розпов.). 5. Що ж то за голос? (питаль.) Що за слова? (питаль.) 6. Не піддавайтеся журбі! (спонук.)

421. Як тебе звати? Коли вже настане літо? Куди ти поїдеш відпочивати влітку?

422. 1. Хто наш народ? Яка у нього доля? Куди його коріння проросло? (питаль.) 2. Хто може випити Дніпро? (питаль.) 3. Чиї це долини? Чиї це луги? Чию це калину гойдають вітри? (питаль.)

Усі питання риторичні. Усі запитання риторичні, оскільки не розраховують на відповідь, а спонукають до роздумів.

426. Посадіть калину в чистім полі! (спонук., окл.) Хай вона освятить час! (спонук., окл.) Рід наш дуже любить волю, (розп., неокл.) Хай же воля любить нас! (спонук., окл.) Трава як пахне! (розп., окл.) Як горить суниця! (розп., окл.) Яка морозна дзвонкова вода! (розп., окл.) Як до мудрості важко іти! (розп., окл.) Як тепло і добре хорошим словам! (розп., окл.) Як стало тепло враз у серці і навколо! (розп., окл.) Якби в моєму серці були дверці! (розп., окл.)

Знак оклику указує на окличну інтонацію.

427. 1. Мене чекають в рідному вікні ласкаві очі (розповідне, неокличне). 2. Ви не забудьте отчий рідний дім! (спонукальне, окличне) 3. Де отча хата? (запитальне, неокличне).

428. Де живуть солов’ї? (пит., неокл.)

І чому вони в тиші ранковій

Розсипають свої

Переливи на квіти бузкові? (пит., неокл.)

І чого всі гаї

Не змовкають од щастя допізна? (пит., неокл.)

Солов’ї, солов’ї,

Розкажіть же, про що ваша пісня, (спон., неокл.)

Хай ваш голос луна

Кожну мить над лісами й гаями! (спон., окл.)

Щоб і в смуток для нас

Щебетало життя солов’ями! (розп., окл.)

429. Тане сніг.

Течуть струмки.

Ожива травичка.

І до сонця гілочки

простяга вербичка.

106. Перший текст узято з підручника, другий – із художнього твору.

109. Речення, доцільні в тексті наукового стилю: Необхідність збереження активного життя і здоров’я в літньому віці — одна з тем сучасних наукових досліджень.

Речення художнього стилю: Дай, бабусю, поцілую сивину твого волосся, теплим дихання зігрію снігом вибілені коси.

Речення розмовного стилю: Синку, завтра зі школи бігом додому, бо ж їдемо на день народження до бабуні!

110. 1. Бабусин пиріг давно пора (анулювати) з’їсти. 2. Град побив (зелені насадження) рослини на нашому балконі. 3. Прошу, позич мені ручку, бо стержень (не функціонує) не пише. 4. У реченні є головні і (зовсім не головні, тобто) другорядні члени.

113. Запорізька Січ

План

1. Запорізька Січ — незвичайне явище у світовій історії.

2. Україна — «країна козаків».

3. Дата заснування невідома.

493. 1. Дощ відшумів. Запахла м’ята. Садок засмучений ожив. 2. Із дерев злетіло листя. Наступає листопад. 3. Мовчать птахи. Скімлить осінній вітер без слів. 4. Кінчалась осінь. Сіялись сніги.

430. 1. Надворі розцвітав ранок (поширен.). 2. Почався ранок. Чуєш? Ранок дише (непоширен.). 3. Діти щебечуть. Сивіє м’ята (непоширен.) 4. Пахне м’ятою вечір (поширен.). 5. А дощ іде (непоширен.). А вітер хилить клени (поширен.). 6. Лунала пісня (непоширен.). Плакала діброва (непоширен.). Об кручу хвиля хлюпала дніпрова (поширен.).

431. 1. День (що робить?) кладе на хмари позолоту. 2. Поприбігають вітренята (що зроблять?) з поля. З. (чия?) Мамина пісня (що робить?) у серці бринить. 4. Хтось (що зробив) гукнув мене упівголоса. 5. Війнуло сонцем і медом з доріг (односкл. реч.). Потім вийшла дівчина (що зробила?) на поріг.

Непоширені речення складаються тільки з головних членів (граматичної основи).

432. 1. Над полем хмари насунули темним покривалом. 2. На цьому тижні дощі зашуміли ще більше. 3. Птахи прилетіли як тільки повіяло першим теплом.

433. 1. В орлят (в кого?, ім., Р.в.) повиростали крила (ім.). 2. Зозуля Горлиці (ім. Д.в.) жалілась. 3. Гора підперезалася залізницею (ім. Ор.в.). 4. На зорі (ім., Зн.в.) задививсь хлопчина. 5. Мене (займ., Зн.в.) ліси здоров’ям (ім., Ор.в.) напували. 6. Люби природу не для себе (займ., Р.в.)! Люби для неї (займ., Р.в.). 7. Безсмертників (ім., Р.в.) пучечок (ім., Зн.в) я нарвав.

434. 1. Кожний Іван має свій план. 2. Без нашого Гриця вода не освятиться. З. Без Кіндрата порожня хата. 4. Цікавій Варварі носа одірвали. 5. Не лякай щуку морем. 6. Кожна жаба своє болото хвалить.

439. У день народження я одержав у подарунок (ім., Зн. в.) (від кого?) від батька (ім., Р. в.) книжку (ім., Зн. в.). У ній (М. в., займ.) було кілька оповідань (ім., Р. в.) (про кого?) про тварин (ім., Зн. в.). Це дуже мене (займ., Р. в.) зацікавило, адже я захоплююсь (чим?) природою (ім., О. в.).

Тож я не просто прочитав, а проковтнув цю (що?) книжку (ім., Зн. в.). Вже через два дні я переказав її оповідання (що?) (ім., Зн. в.) своєму (кому?) другові (ім., Д. в.). Товариш так зацікавився пригодами (ім., Ор. в.) (кого?) зайця (ім., Р. в.), що вирушив по книгарнях (ім., Д. в.) шукати (що?) продовження (ім., Зн. в.).

Додатки виражені іменниками і займенниками.

435. 1. Вітер з гаєм розмовляє. 2. Співали пісню ми про Байду. 3. Від пісні добрішають люди. 4. Про молодість складаю я пісні. 5. Побудуємо світ (який?) без обману і злості. 6. А шелест верб (де?) у пам’яті не тане.

436. Бабуся рятувала хворих (Зн. в., мн.) від недуг (Р. в., мн.). Свої знання (Зн. в., мн.) вона перейняла від своєї баби (Р. в., одн.). Тепер бабуся передавала їх (Зн. в., мн.) онучці (Д. в., одн.).

Оксанка зав’язувала бабусі (Д. в., одн.) очі (Зн. в., мн.). Потім брала жмут (Зн. в., одн.) висушених лікарських рослин (Р. в., мн.). Бабуся торкалася стебелець (Р. в., мн.) і листочків .(Р. в., мн.). Потім вона називала рослину (3н. в., одн.). Далі розповідала Оксанці (Д. в., одн.) про приготування (Зн. в., одн.) ліків (Р. в., мн.).

Лі́карські рослини.

Лікарських рослин дуже багато. Я збирала ромашку, глід, м’яту. Я люблю пити м’ятний чай.

437. Листя подорожника можна прикладати до подряпин, порізів, щоб швидко зупинити кров. 3 кульбаби варять мед. Дівчата плетуть красиві вінки з кульбаби. Свіжу траву деревію можна використовувати замість йоду.

438. Я люблю читати книжки. У неї довге волосся. Нам задали прочитати оповідання. Потрібно берегти рідкісні рослини. Пахне скошеними травами. Ми збирали ягоди. Слід вчасно вживати ліки. Я люблю роздивлятися кольорові ілюстрації.

503. 1. Синиця в шибку вдарила крильми. 2. Вітром донесло до мене щебетання. 3. Птахи потерпають від змін у кліматі. Вони потребують турботи від людини. 4. Тільки на рідній землі птахи будують гнізда й виводять пташенят.

440. Прочитайте. У кожному реченні визначте головні та другорядні члени речення. Від яких членів речення ставлять питання до означення? Зробіть це.

1. Мовчить сосновий (бір який?) бір.

2. Задумався дуб (дуб який?) темношатий.

3. Зашумить українська (тополя яки?) тополя.

4. Хизувався дуб міцним (корінням яким?) корінням.

5. Заснула тиха (річечка яка?) річечка.

6. Я із прозорої (криниці якої?) криниці нап’юсь солодкої (води якої?) води.

Визначте в реченнях епітети. Чим вони відрізняються від звичайних означень? У текстах якого стилю вживають епітети?

Використовується у художніх текстах, іноді у поетичних та ліричних творах.

441. Прийшла тепла весна. Землю огорнув білий туман, міцна крига пливла по річках. Дерева вбралися в пухнасті шати. Кущі вкрилися яскравими квітками. Школярі мріють про літні канікули.

Шати — одяг.

442. Перепишіть. Визначте й підкресліть усі члени речення. Якими частинами мови виражено означення та додатки?

1. Знайому (прикм.) пісню (ім.) вітерець співав про Україну (ім.). 2. Мамина (прикм.) пісня у серці (ім.) бринит. 3. Був у мене (займ.) друг хороший (прикм.). 4. Високе (прикм.) небо над тобою (займ.) гуде од вітру (ім.). 5. Рукавом (ім.) сірим (прикм.) небо сльозини (ім.) втирає. 6. Ніч підняла своє (займ.) темне (прикм.) крило (ім.).

Чи є членами речення службові частини мови? Як ви підкреслили прийменники? Чому?

Службові частини мовлення не бувають членами речення. Прийменник підкреслюємо разом із значущим словом (іменником, займенником).

127. На ніжних листочках сяє чиста роса,

І серце хвилює ця ранкова краса.

443. 1. Вітер пісню співа (як?) стоголосо. 2. Осика сонно (як?) шелестить. 3. Літають (де?) понад вікна ластів’ята. 4. На хаті спросоння клацнув (чим?) дзьобом лелека. 5. Пташка накрила крильцями пташат (де?) у гніздечку. 6. Щодня в подвір’я наше заліта упертий дятел. 7. У бороду стиха всміхається дід.

444. 1. Щирий козак ззаду (присл.) не нападає. 2. Один козак у полі (ім.) не воїн. 3. Не лінуйся рано (присл.) вставати та змолоду більше знати! 4. Дивиться лисицею (ім.), а думає вовком. 5. Око бачить далеко (присл.), а розум ще дальше (Можливості людського ока мають межі, а розум меж не знає.)

445. 1. Знов серце манить (куди?) у дорогу. 2. Ми радості (коли?) завжди бажали людям. З. Я в давню істину, увірував (як?) глибоко.

446. 1. Багряна осінь скоро настане. 2. Лелека махнув великими крилами. З. Мама швидко зробила смачний сніданок.

447. Перепишіть. У кожному з речень підкресліть усі члени речення. З яким членом речення пов’язана кожна обставина? Якою частиною мови виражена?

1. І лунають на калині (ім.) ніжні співи солов’їні.

2. Я вранці (присл.) голос (чий?) горлиці люблю.

3. Молода уперше (присл.) в небі ластівка ширяє.

4. А бджоли золоті так солодко (присл.) гули.

5. Трави вільно (присл.) підняли свої стебельця угору (присл.).

Обставини залежать від присудка, виражені прислівниками й іменниками.

Накресліть схеми двох перших речень.

1. 2. .

135. Сів (Н) Іван-царенко (В) у саду й чекає (Н). За годину він (В) побачив (Н) Жар-птицю. Тоді Іван (В) міцно схопив (Н) її за хвіст. Жар-птиця (В) вирвалася (Н) з Іванових рук. Залишила (Н) вона (В) в Івановій руці лише одну маленьку золоту пір’їнку.

Питання: що відбулося?

Тип мовлення: розповідь.

136. План.

1. Жила собі в лісі бабуся.

2. Маленька знайда.

3. Чудодійний відвар.

4. Лютий змій.

5. Іван — богатир.

450. 1. Праця сама за себе (що зробить?) скаже (дієсл.) й покаже (дієсл.). 2. Поспішай (як?) не язиком (імен.), а ділом (імен.)! 3. (Що?) Неробство (імен.) й гультяйство (імен.) до лиха призводять. 4. Терпка й гірка правда (імен.) (яка?) краща за солодку брехню. 5. Молоде орля (як?) вище (прися.) й далі (прися.) орла літає.

138. Синіли (що?) води, гори і долини (імен.). Річка (що робить?) синіє, зітхає, сміється (дієсл.). Білий туман вкутав (що?) річку, ліс і лан (імен.). Шумлять сади (які?) вишневі, яблуневі (прикм.). Дуби ростуть (як?) поволі, неквапливо (присл.).

451. 1. У моїм краю ростуть дуби, ялини. 2. Подарувала щедра доля вербу, калину і тополю. 3. А маки процвітають і білим, і сивим, і червоним квітом. 4. Благоговію перед калиною, перед Славутичем і Україною. 5. Чисто, щедро, шепітливо горнеться трава!

452. 1. Спускалася ніч, утихомирювала людські клопоти, руки й думки. 2. Вечірнє сонечко гай золотило, Дніпро і поле золотом крило. 3. Пахощі од васильків та м’яти заповнювали хату, лоскотали чуття.

В усіх реченнях по два ряди однорідних членів.

Слова, ужиті в переносному значенні: спускалася, утихомирювала, золотило, золотом, лоскотали.

Утихомирювала — тихо, вечірнє — вечір, м'яти — апостроф після губного м перед я.

453. 1. Тут козацтво виростало, слави, волі добувало (безсполучн. зв'язок, перелік). 2. Козаки цінували не тільки силу, а й жарти (сполучн. зв'язок, протистав.). 3. У бою козак себе славить не на язиці пилюкою, а конем та шаблюкою (протистав., сполучн. зв'язок). 4. Людина починається з душі. Її красу формує світле слово, думки, книжки чудові і розмови (мішан. зв'язок, перелік).

454. 1. Реве та стогне Дніпр широкий. 2. Шумить Дніпро, сивіє, чорніє, плескає в береги. 3. Синіли і ревіли темнокосі хвилі. 4. Під човном клекотіло, шуміло, вирувало. 5. Виють і плещуть, б’ють і ревуть дніпрові пороги. 6. Дніпр клекоче, стогне, плаче, гриву сірую трясе.

Дніпро й Десна — брат із сестрою.

Ми милувалися величчю та щирою Дніпра.

Дніпро — могутня й багатоводна ріка.

143. 1. Обгороджуй себе не парканом, а приятелями. 2. Пояснюй не штурханцями, а слівцями. 3. Не бурчи, а навчи. 4. Нудна не мовчанка, а пуста балачка. 5. Щеня мале, та завзяте. 6. Працьовита бджола має короткий вік, але велику шану.

455. 1. Багатство не в майні, а в гідності. 2. Крапля довбає камінь не силою, а частим падінням. Людина стає вченою не силою, а читанням. 3. Книжки слід не прочитувати, а читати і перечитувати. 4. Усяка школа славна не числом, а славою своїх учнів.

456. Перепишіть, розставляючи пропущені розділові знаки. Поясніть їхнє вживання.

1. Я так люблю природу, з нею я зливаюся і серцем і душею. 2. Люблю свій край удень і вночі, вранці і ввечері. 3. На цій землі родять щедро правда і добро, мудрість і розум. 4. І даль, і гай, і темні кручі відбились в лагідній воді.

Укажіть речення, ускладнені однорідними членами. Однорідні члени речення підкресліть.

2. Люблю свій край удень і вночі, вранці і ввечері. 3. На цій землі родять щедро правда і добро, мудрість і розум. 4. І даль, і гай, і темні кручі відбились в лагідній воді.

457. Сьогодні вітер панує над небом, над усім містом. Він жене кучугури хмар, перевертає ними. Люди на вулицях низенько схиляють перед паном вітром голови, держаться за шапки, жмуряться, кліпають очима. Дерева хиляться, трусяться. А вітер гуде, шипить, свистить, гасає. І ні впину йому, ні перепони немає.

458. План

1. Хитавиця на кораблі.

2. Захоплення прозорою красою морських парасольок.

3. Сіра тварина з блискучою шкірою.

4. Друзі моряків - дельфіни.

5. Суди про друга не за зовнішністю, а за справами!

35. Історія нашого народу велика, героїчна. Він пройшов через випробування, тяжко жив і змагався. Він оборонявся, будував фортеці й міста, орав ниви.

Наш народ створив дивовижний світ пісень, казок, оповідань, легенд. Він зробив усе, щоб ти мав рідну землю, місто, село, дім. Люби ж його! Він народив тебе, батьків, твоїх дідів та прадідів. Шануй його мову, історію, культуру.

150. 1. Пампушки (В) невеличкі (Н), круглі (Н) та пишні (Н), пахучі (Н) й рум’яні (Н). 2. Мандаринка (В) була не іграшкова (Н), а справжня (Н), золота (Н) й кругленька (Н), як сонечко (Н), смачна (Н) й солодка (Н). 3. Черешні (В) великі (Н), жовтаво-білі (Н), прозорі (Н), запашні (Н), прохолодні (Н). 4. Дідова шапка (В) старенька (Н), товста (Н) і важка (Н).

78. 1. Круглий, як куля, зелений, як трава, червоний, як кров, солодкий, як мед. (Кавун). 2. Що то за коні стоять на припоні: довгасті, голчасті, зеленої масті, нікого не возять, лише солі просять? (Огірки). 3. Блищить дивне скельце і з усіх кривляється: як до нього усміхнешся, воно теж всміхається. (Дзеркало). 4. Чорний Іван, дерев’яний каптан: де носом проведе, там помітку кладе. (Олівець).

Ознаки предмета. 1. Вуха закриває, а всередині пісню грає. 2. Пальцями затиснутий, а крутиться як дзига. 3. Зачіску прикрашає, волосся тримає.