Вправи: 372

372.

1. з’єднати, без’ядерний, слов’яни, солов’їний, пір’яний, в’яз, верб’я, п’ятниця, плоскогір’я.

2. зекономити, безіменний. присвята, Соловйов, порятунок,, морквяний, бязь, мавпячий, ряжанка.

373. 1. Орел живе лише на волі. Орли на скелях гнізда в’ють. Людей, що борються за волю, орлами у народі звуть. 2. Ступаю твердо по своїй землі і слухаю священну рідну мову. 3. Учні вивчають народні прислів’я, казки, повір’я. 4. Рушники вишивані дарують нам свято. 5. Духмянить медуниця і рута. 6. Ніщо так боляче не б’є людину, як брехня.

380. Беззвучнии, оббігти, законний, щоденник , розріс ся, юннати , спеццех , піввікна.

Беззвучний, оббігти, законний, щоденник, розрісся, юннат, спеццех, піввікна.

1, 2. Префікса і кореня. 3, 4, 5. Кореня і суфікса. 6, 7, 8. Двох коренів.

381. Туман — туманний, ячмінь — ячмінний, кордон — закордонний, стіна — стінний, зміна — змінний, машина — машинний, осінь — осінній.

Подвоєння в усіх словах відбувається на межі кореня і суфікса.

382. Над Дніпром — наддніпрянський, без звуків — беззвучний, без зірок — беззірковий, без закону — беззаконний, без зброї — беззбройний, без дна — бездонний, над Десною — наддеснянський, без сну — безсонний.

383. Бігати — оббігати, даль — віддаль, бризкати — оббризкати, білити —оббілити, знайомитися — роззнайомитися, золочений — роззолочений, дунайський — наддунайський, ділити — відділити.

Слово даль не є дієсловом. Це іменник.

384. 1. Переливається намисто понаддніпрянських (префікса і кореня) ліхтарів . 2. Плаче небо важкими дощами, віддзеркалює чорний асфальт. 3. «Хто там?» — донісся (кореня і суфікса) з хати голос. 4. Безпощадній зброї сміху я боюся піддаватись (префікса і кореня). 5. Мить ця теплим сміхом віддзвенить (префікса і кореня).

В переносному значенні: намисто, важкими, зброї сміху, теплим.

385. 1. Одна вранішня година краща двох денних (кореня і суфікса). 2. Зароблене потом віддають (префікса і кореня) медом. 3. Для людської думки немає віддалі (префікса і кореня). 4. І глибока криниця не бездонна (кореня і суфікса). 5. Хоч совість і беззуба (префікса і кореня), а до смерті загризти може.

386. 1. Чуєш, курличе ключ журавлиний? 2. Злетіла зграя соколина. 3. Не біда з’явитися на світ у качиному гнізді, якщо ти вилупився із лебединого яйця! 4. Ти повір у пахучу траву, у цвітіння ночей горобиних. 5. Пригадуєте коропиний став у Сосонці?. 6. Унадився журавель до бабиних конопель.

У прикметниках, утворених за допомогою суфікса -ин-, буква н не подвоюється.

Горобина ніч, горовина ніч — народна назва сильної й тривалої нічної грози; походить від імені східнослов'янського бога Горовина, який уособлював грім і блискавку.

387. Дерев’яний, бетонний, орлиний, юний, мільйонний, юннат, голубиний, синій.

Деревинний [де^ире^ивйа́ний]

388. 1. У сонне криштальнеє море вдивляється рання зоря. 2. В снах віддзеркалена турбота денна. 3. Сіється дощик невпинний, осінній. 4. Розрослися тополі, роззеленілись. 5. Високо і густо розрісся вишник.

Горою нісся тихий спів.

389. Здоровенний, неподоланна, височенні, нескінченного, незбагненна.

443. 1. День був такий важенний! 2. Страшенний гайдамака обома руками підняв над собою здоровенну шаблюку. 3. Круг них їжився височенний жовтий комиш. 4. А темрява стояла страшенна та чорна.

390. 1. Плине в слово моє течія нескінченної річеньки-мови. 2. Перемагай себе сьогодні, і будеш нездоланний завтра. 3. Круча спускалась до берега широченними уступами. 4. А невблаганний час минав і все судив нещадно.

391. Діти повинні виконувати священні заповіти батьків. Українців охоплює несказанна гордість за свою Батьківщину. На шляху до перемоги нам доведеться долати численні труднощі. Благословенний рідний край знову стане щасливий.

392. 1. Життя дає уроки непрості, неоціненна ця наука. 2. Сором силу в душі своїй мати і на працю її не віддати. 3. Вічно будуть в світі і відданість, і віра, і любов. 4. Благословенний мамин заповіт. 5. Щасливий я і гордий, що читаю Шевченка, і Франка, і Українку на незрівнянній українській мові!

Щасливий - [щ’асли́в’ий’] - 8 букв, 6 звуків

щ - [щ '] - приголосний, глухий непарний, м'який, шиплячий

а - [а] - голосний, ненаголошений

з - [з] - приголосний, глухий парний, твердий (парний)

л - [л '] - приголосний, дзвінкий непарний, сонорні (завжди дзвінкий), м'який (парний)

і - [і] - голосний, ударний

в - [в '] - приголосний, дзвінкий парний, м'який (парний)

і - [і] - голосний, ненаголошений

й - [й '] - приголосний, дзвінкий непарний, сонорні (завжди дзвінкий), м'який (непарний, завжди вимовляється м'яко).

393. 1. Доччину. 2. Маріччина. 3. Синиччин. 4. Лисиччин.

Збіг кінцевого кореневого -ч- і суфікса -чин- дають подвоєння.

394. 1. Роботу роблять умінням [ум’і́н':ам] і терпінням [теирп’і́н':ам]. 2. Людина без друзів, що дерево без коріння [кор'ін':а]. 3. На роздоріжжі [роздор'і'ж’:і] навіть пес вагається. 4. Притримай коня, не скачи навмання [навман':а́]! 5. Не хвалися піччю [п’і'ч’:у] в нетопленій хаті. 6. Як сто річок зіллється [з'іл':е́ц':а], то буде море. 7. Сталь сталлю [ста́л':у] гострять. 8. Як сто потів проллєш [прол':е́ш], то все буде до смаку.

395. Запитувати — запитання, навчатися — навчання, розуміти — розуміння, мовчати — мовчання, визволяти — визволення.

396. Мить — миттю, тінь — тінню, сіль — сіллю, ніч — ніччю, віддаль — віддаллю, розповідь — розповіддю, печаль — печаллю, паморозь — памороззю, гуаш — гуашшю, подорож — подорожжю.

397. 1. Холодний вітер осінню (Ор. в, одн.) дихнув. 2. Посріблені ліси окуталися тінню (Ор. в, одн.). 3. Ліс поріс високою папороттю (Ор. в, одн.). 4. Задзвонять міддю (Ор. в, одн.) труби лунко. 5. Плаче стріла за ціллю (Ор. в, одн.), вечір кличе світання. 6. Не звикнуся з чужою роллю (Ор. в, одн.).

Ввійти в роль — звикати до своїх обов’язків, до свого становища; вийти на перші ролі — стати найкращим, досягти успіху; помінятися ролями — одному стати на місце іншого.

398. 1. Чиста совість є великою радістю. 2. Світлійте людяністю, люди! 3. Вклоняюсь кожному ліску з любов’ю й відданістю сина. 4. Якою гладдю вишито сліди майстерністю сорочої ноги!

Вишито сліди - Сліди на снігу схожі на візерунки вишиті наприклад на рушнику.

399. 1. Сила з кмітливістю не зрівняється. 2. Не пишаються бідністю та скнарістю. 3. Як поженешся за кількістю, втратиш на якості. 4. Навіть гори здолаєш наполегливістю. 5. Гарне діло завжди одізветься користю.

400. 1. Безсмертя (основа слова закінчується двома різними приголосними). 2. Матір’ю (в іменнику жіночого роду на приголосний у формі орудного відмінка перед ю [р] не подовжується). 3. Людяністю, скромністю, мудрістю (основи слів закінчуються двома різними приголосними). 4. Любов’ю (в іменнику ж. р. на приголосний у формі Ор. в. перед -ю [р] не подовжується). 5. Щастя (основа слова закінчується двома різними приголосними).

442. 1. Пригорнись до мене, слово, коли щира ллється мова. 2. В борінні досягається мета. 3. Далеким зарубіжжям зветься для нас земля за океаном. 4. Біля хати стояли обнизані ґудзиками насіння височенні мальви. 5. Зупини коня, не мчи навмання! 6. Найдовшу тривалість життя серед усіх ссавців має слон.