Вправи: 349

349.

1. Дзьоб, броньовик, тьохкати, сьомий, зверхньо, сльоза

2. Батальйон, войовничий, медальйон, Андрійович, зйомка, гайок, Соловйов, Муравйов, майонез

350. 1. Я про життя спитаю у зозульки. Вона мовчить, обкльовує бурульки (Л. Костенко). 2. Соловейко — пташка невеличка, як горобчик, щиглик чи синичка. Та один він тьохкає, співає, в Україні кожний його знає. 3. Сьогодні над Бульйонською моєю ключем перелітали журавлі (М . Рильський). 4. Ґава ґудзики знайшла, думала — горішки. Розколоти не змогла й дзьоб зігнула трішки.

Речення, ускладнене вставним словом: 4. Вставне слово виділяємо комами; кома також між частинами складного речення.

351. Буквосполучення йо, ьо: знайомий, деньок, бурульок, хльоскають, пеньочок.

354. 1. Кожний молодець на свій взірець [вз'іре́ц']. 2. Наш господар молоденький, під ним коник вороненький. 3. Без гетьмана військо гине. 4. Не сунь носа до чужого проса. 5. Бджола летить [ле^ити́т'], де мед пахтить. 6. Хто в темряву дивиться [ди́ви^ец':а], той од світла кривиться.

355. 1. Велика дорога починається [почи^ена́йе^иц':а] з першого кроку. 2. Хто біжить, той спотикається [споти^ека́йе^иц':а]. 3. Усе добре, що добре кінчається [к’інча́йе^иц':а]. 4. Лякана ворона куща боїться [бойі́ц':а]. 5. У гурті каша добре їсться [йісц’:а].

356. Дніпро — дніпровський, Україна — український, Київ – київський, Чернігів — чернігівський, Тернопіль — тернопільський, учень — учнівський, школяр — школярський, учитель — учительський, професор — професорський, місто — міський, село — сільський.

357. Мова — мовонька, серце — серденько, голова — голівонька, рука — рученька, рідний — рідненький, гарний — гарненьким, милий — миленький.

359. 1. Матінка — матінці, матусенька — матусеньці, Лізонька — Лізоньці, Маланка — Маланці, Галька — Гальці, Галинка — Галинці, русалка — русалці, зозулька — зозульці, хатинка — хатинці, нянька — няньці, соломинка — соломинці, долонька — долоньці.

II. Калинонька — калиноньці, калинка — калинці, сопілка — сопілці, парасолька — парасольці, вишенька — вишеньці, вишиванка — вишиванці, ополонка — ополонці, бурулька — бурульці, гілка — гілці, дитинка — дитинці, пригодонька — пригодоньці, пінка — пінці.

Приголосні, які чергуються при зміні форми поданих спів: ([к]/[ц’]) в усіх випадках.

358. Наталчин, Юльчин, ляльчин, рибалчин, Тетянчин, неньчин.

360. 1. У чужій сторонці не так світить сонце. 2. На квітоньці бджілка спивала росу. 3. Прийшла зима люта, а сосонці байдуже! 4. До березки я пригорнуся і пошлю перепілці привіт. 5. Висить зоря на срібній павутинці. 6. Ніде нема порадоньки голівоньці бідній! 7. Понад Дніпро гуде метро, і рибоньці не спиться.

361. 1. Зроду бравий запорожець ні сльозинки не пролив. 2. Козак — душа не вередлива, він у пеклі не мерзне, в ополонці не пріє. 3. Доля кується у боротьбі, дужий не гнеться, гнуться слабі. 4. Ніде нема порадоньки голівоньці бідній! 5. У спілці з друзями й братами ти долю викував свою.

362. Після б, п, в, м, ф, ж, ч, ш, г, к, х: любов, насип, дощ, береш. Після твердого р: різьбяр. Перед м’якими й пом’якшеними: пісня, після, тьмяний. Після н перед ж, ч, ш, щ: мізинчик, інший, менший.

363. 1. Що буде, те буде, а козак панщини робить не буде. 2. Більше думай, а менше говори. 3. Яка пташка, така й пісня. 4. Гарно ти співаєш, та слухати не хочеться. 5. Ліпше синиця в руках, ніж голуб на стрісі. 6. Добрий кухар - найкращий лікар. 7. Чистенькі віконця сміються до сонця. 8. Близька соломка краща далекого сінця. 9. Вовку не вір, бо то звір. 10. Що тобі не миле, іншим не зич.

364. З ь: курінь, сіль, українець, кінь, мудрець, олень, стільці, сядь, олень, тінь, перець. Без ь: степ, кров, сотня, ніч, кобзар, насип, бакенщик, балкончик, сім, менший, ніж, кінчик, секретар, перевір.

365. 1. Дерево з глибоким корінням не боїться бурі. 2. Довгий язик за зубами не тримається. 3. Язик говорить — голова розплачується. 4. Честі в аптеці не купиш. 5. Їж мед, але стережися бджоли. 6. Бджола летить, де мед пахтить. 7. Ледар три дні надувається, поки взувається [взувайец’:а]. 8. Граєшся з ножем - неодмінно поріжешся. 9. Сип із порожнього в пусте!

Тримається [трима’йец’:а], граєшся [гра’йес’:а].

407. 1. Мисливець нахваляється, а звір у нору ховається [хова́йеиц':а]. 2. Не смаж птаха, якого не впіймав. 3. Од ледачого вріж поли та тікай. 4. Ледар три дні надувається [надува́йеиц':а], поки взувається. 5. Їж мед, але стережися бджоли. 6. Бджола летить де мед пахтить. 7. Хоч воду ріж, такий гострий ніж. 8. Сип із порожнього в пусте!

417. 1. Якщо дерево лише вранці посадив, то дров надвечір з нього не нарубаєш. 2. Де нема співця, послухаєш горобця. 3. Хліб-сіль їж, а правду ріж. 4 Як ос не зачепиш, то й не покусають. 5. Не згорить як вогню не запалиш.

366. Перепишіть, уставляючи, де потрібно, знак м’якшення.

1. Ї народжують пісні серця струни голосні! 2. Ювеліри — не митці, обточують камінці, і на той камінчик падає промінчик. 3. А горобці в альтанці танцюють вранці танці. 4. Хвилі не вірте мінливій! 5. Плюскоче хвилька тепла і жива, на камінці пісочок намива. 6. Ось відпочиньте в моїй хатинці, у мене є тут для вас гостинці! 7. Хай вас лінощі не точать, хай не ваблять витребеньки, хай вам учиться легенько, хай читається охоче. 8. Чим більше знаєш, тим більше можеш.

367. 1. Ноги спотикаються, а голові дістається. 2. Ти починаєш все спочатку, коли об труднощі спіткнешся. 3. Я вірив, що краще всього пісні, які знав дідусь. 4. Батьків хліб навчить, як треба жить. 5. Де хата біленька, там родина рідненька.

368. 1. Гордість — гор-дість. 2 скл. 1, 2 — закриті. 1 скл. наголош.

г [г] — пригол., дзв., тв.; о [о] — гол., наголош.; р [р] — пригол., дзв., тв.; д [д'] —пригол., дзв., м’як.; і [і] — гол., ненаголощ.; с[с'] — пригол., гл., м’як.; т [т'] — пригол., гл., м’як.; ь —; 8б.,.7зв.

2. Яблуня — яб-лу-ня. З скл. 1 — закр., 2, 3 — відкр. 1 скл. наголош.; я [й] — пригод., дзв., м’як.;[а] — гол., наголош.; ; б [б].— пригол., дзв., тв. л[л]—пригол.,. дзв., тв.; у [у] — гол., ненаголош.; н [н'] — пригол., дзв., м’як.; я [а] — гол., ненаголош.; 6 б., 7 зв.

3. Джміль — джміль. 1 склад, закр., наголош.; ДМ [дм] — пригол., дзв., тв.; м [м’] — пригол., дзв., пом’якш.; і [і] — гол., наголош.; л [л'] — пригол., дзв., м’як.; ь — ; 6 б., 4 зв.

4. Ґедзь — ґедзь. 1 склад, закр., наголош.; г [г] — пригол., дзв., тв.; е [е] — гол., наголош.; ЗД[дз'] — пригол., дзв., м’як.; ь - ; 5 б., З зв.

6. Щастя — ща-стя. 2 склади. 1, 2 відкр. 1 скл. наголош.; щ[Ч] - пригол., гл., тв.[Ш] — пригол., гл., тв.; а [а] — гол., наголош.; с [с'] — пригол., гл., м’як,; т [т'] — пригол., гл., м’як.; а [а] — гол., ненаголош.; 5 б., 6 зв.

370. Зв’язківець [звйязк’іве^иц'] (апостроф після в), без’язикий [би^езйази́кий] (апостроф після префікса, що закінчується твердим приголосним), розм’якнути [розмйа́кнути] (апостроф після м), Лук’янчєнко [лукйа́нче^инко] (апостроф після к у похідному від Лук’ян), святковий [св’атко́вий] (апостроф не ставиться після в, бо перед нею – кореневий с), з’їхатися [зйіхати'ся] (апостроф після префікса з твердим приголосним), медвяний [ме^идв'аний] (апостроф не ставиться після в, бо перед нею — кореневий д), під’южувати [п'ідйу́джувати] (апостроф після префікса, що закінчується твердим приголосним), мавпячий [ма́вп'ачий] (апостроф не ставиться після п, бо перед нею — кореневий в), духмяний [духм'а́ний] (апостроф не ставиться після м, бо перед нею — кореневий х), арф’яр [арфйа́р] (апостроф ставиться після ф, бо перед нею — кореневий р), пів’язика [п'івйази^ека́] (апостроф ставиться після в, що є кінцевим у першій частині складного слова).

423. Трава — трав’яний, риба — риб’ячий, солома — солом’яний, дерево — дерев’яний. жирафа — жираф’ячий, хлопець — хлоп’я, їсти — з’їсти, перо — пір’їна, торф — торф’яник, єднати — з’єднати, гора — міжгір’я.

371. 1. Як маєш розум, іди за ним, як не маєш, то керуйся прислів’ям. 2. До свята готуйся, а будень шануй. 3. Заздрість здоров’я з’їдає. 4. Пшениця годує, а бур’ян мордує. 5. Тільки гумова шина живе самим повітрям. б. Мур пальцем не проб’єш. 7. У нього стільки грошей, як у жаби пір’я. 8. Вода все погане змиє, лиш не погане ім’я. 9. Музика без’язика, а людей збирає. 10. Лише цвяхом виб’єш цвях, що в колоді застряг. 11. Краще бути півнячою головою, ніж коров’ячим хвостом.