Вправи: 566

566. 1. Тема: опис стежинки. Основна думка: якщо дружиш із стежинкою, вона багато цікавого розповість. Назва «Подорож стежинкою». Письменник описує город.

2. Стежинкою, картопелька, огірочок, стежку, гарбузенятами, мурашки, бадилинки. Використовують такі слова, щоб надати тексту емоційності та експресивності, зокрема пестливості, здрібнілості.

3. У нашому дворі росте дерево, яке посадив ще в дитинстві мій батько. Це деревце – каштан. Зараз він виріс дуже великий.

На весні він дарує всім красиві, біли свічки з квітів. Улітку дає тінь, а в осені багато коричневих та великих каштанів.

Коли ми з друзями проходимо біля цього величного дерева, я завжди говорю що це «Батьків каштан».

567. Багато рослин лягли в основу найнеймовірніших легенд і переказів. Хто не чув, що лише в ніч на Івана Купала всього на кілька годин розпускається «всім квіткам квітка» - папороть? Лише найсміливіший і відважний зможе розшукати в неходжених хащах дивовижну квітку, яка вкаже своєму власникові шлях до незчисленних скарбів. Однак це, на жаль, всього лише красива легенда, адже насправді папороті не цвітуть.

Ці величні зелені рослини навіть сьогодні вражають нас різноманіттям видів, а що вже говорити про ті стародавні часи, коли вони, нарівні з динозаврами, були повноправними господарями планети!

Мені здається, папороть - це не просто один з представників світу рослин, але і дивовижний зелений пам'ятник часу.

568. Цей текст художній. Мова образна, емоційна, здатна впливати на людські почуття.

План.

1. Все за потребами.

2. Краще ніж вантажний літак.

3. Чому бджола дзижчить?

4. Справжні трудівниці.

5. Перший пасічник – українець!

569. У нашого дідуся Петра є пасіка. У вуликах живуть працьовиті бджілки. Бджілки — це невеличкі комашки у смугастому вбранні з ніжними крильцями. У них не такий тонюсінький стан, як в ос, але вони теж гарненькі. З ранку до вечора над пасікою лунає одноманітне дзижчання. Це бджілки літають по лісах, полях, садах і збирають солодкий нектар. Безперервною вервечкою снують вони до вуликів, здійснюють свій мерехтливий політ. Щоразу пірнають у цвіт, намагаючись якомога більше зібрати нектару. Люди поважають цих невтомних трудівниць.