Вправи: 561

561. 1. Заголовок «Зайченя».

План.

1. Пухнасте маля.2. У неволі не їстиме.3. Вирішили відпустити.4. Зайчиха вже заждалась.5. Згадки про зайченя.

1. Батько приніс зайченя.2. Опис зайченя.3. Зайченя в неволі все їстиме.4. Випустили зайченя на волю.5. Зайченя зникло у вівсі.

2. Маленьке зайченя

Батько прийшов додому й покликав усіх нас.

— Дивіться, діти, — сказав він.

З картуза виплигнуло щось маленьке, сіре, пухнасте. Воно розчепірило лапки, і злякано прищулило вушка. Ми зачаровано дивилися на перелякане зайченя, яке світило блискучими оченятами і тремтіло. Батько порадив:

— Нагодуйте молоком, воно їсти хоче.

Молоко в тарілочці підсунули зайченяті під самий писочок, але воно й не глянуло. Принесли трави, поклали коло нього, а воно й не понюхало.

— У неволі не їстиме, — сумно сказав батько. — Треба відпустити...

Увечері ми прийшли на околицю села... Батько випустив маленьке зайченя з картуза на стежку. Думали, що зразу побіжить, а воно сиділо й далі щулило вуха від страху.

— Давайте відійдемо вбік, — сказав батько. Зайченя м’яко, легенько стрибнуло, наче й не вірило у свою волю. І скоро зникло у вівсі.

— Хай біжить, — сказав батько. — Мабуть, зайчиха вже заждалась.

Згодом ми дуже часто згадували своє зайченя...

562. Тест належить до художнього стилю. Про це свідчать надзвичайне образний опис шпака. Здатний викликати емоції у читача «Шпак меланхолійно підняв голову, трохи схилив її набік — і з його широко розкритого дзьоба полинули ніжні звуки флейти». Крім того, розповідь ведеться від першої особи, тобто один з персонажів тексту – автор.