Вправи: 506

506. 1. а) кам’яне серце – жорстока, безсердечна людина; б) серце не камінь – людина яка може відчувати серцем, радіти, співчувати.

2. Заголовок «Кам’яні баби»

У розмові беруть участь три особи: бабуся та її онуки – Дмитрик і Ярослава.

3. «То, може, ці кам’яні баби — люди, які перетворилися на каміння?» - запитала Ярослава.

«Так у народі кажуть, коли хтось дуже злякався або почув страшну звістку», - відповіла бабуся.

4. Бабуся говорила що так кажуть, коли хтось дуже злякався або почув страшну звістку.

5. «Тримати камінь за пазухою» - ображатися на когось, тримати злість. «Розжалобити камінь» - про те, що дуже сумно і прикро, нестерпно гірко і страшно. «Камінь на серці» - про важкі, гнітючих почуттях. «Вода камінь точить» - завзятість, наполегливість.

507. Повертаємось із Наталочкою з прогулянки. Небо безхмарне, все всипане зорями.

Питаю:

— Хочеш, Наталочко, я тобі дістану найкращу зірочку?

Відповідь її мене здивувала:

— Не хочу!

— Чому?

— Бо як її зняти з неба, то вона не буде зіркою...

Кожна репліка пишеться з нового рядка без лапок, на початку рядка ставиться тире.

508. Стоїть і гірко плаче Надя:

— Віддайте булку з маслом, дядю!

— Та я ж не брав, дівчатко миле...

— А ви на неї, дядю, сіли!

У діалозі три репліки.

509. «Мамо, дай, будь ласка, цукерок!» — попросив Василько. Мама відповіла: «Візьми собі жменю, будь ласка». Василько хитро примружився: «Дякую, але краще ти дай, у тебе жменя більша».