Вправи: 387

387. 1. М’ята

Об’їхав я багато країв. Гарних, дивних, цікавих. Тепер у місті живу. Та враз я згадав хлоп’ячі забави на батьківському подвір’ї. Почув трав’яний дух. Дух, де в’ється моя Рось. Задзвеніли мені солов’ї, кропив’янки, очеретянки, заворкотали голуб’ята. Запахли в рідному саду рясні рум’янок, п’ятиперстень. І м’ята. Холодна, кучерява.

Ледве заходжу, було, хлоп’ям до саду, відчуваю, як вільно дихати. Пахучий холодок наповнює груди. А там ластів’я озветься, защебече, ніби щось промовляє. А із сусіднього саду вітається дід Лук’ян. Скинув бриля — махає. А поруч он клей вишневий, мов півник полив’яний.

Мені все дужче пахне м’ята. Я хочу додому. У батьків сад. Прийти й сказати: «Доброго ранку, мій драголюбе!»

2. Хлоп’ячі, трав’яний, кропив’янки, рум’янок, п’ятиперстень, хлоп’ям, ластів’я, Лук’ян, полив’яний, м’ята (апостроф у цих словах перед я пишеться після губних п, в, м та у слові Лук’ян).

3. Драголюб — це інша назва польової м’яти.