Вправи: 218

218. 1. Коли я вранці снідав, над головою щось цвірінькало. Глянув — синичка.

Надворі було холодно, от пташці й захотілося погрітись. А може, ще й їсти хотіла, бо сніг засипав усю землю, ніде й зернятка не знайдеш.

Я причаївся. Сиджу й не ворушуся.

2. Кватирка у вікні була прочинена, і пташка через неї пролетіла в теплу хату. Синичка пурхнула й сіла на край стола, ніби просячи якоїсь поживи. На тарілочці лежали дрібно порізані шматочки сала. Я присунув смакоту гості. Вона стрибнула прямо в тарілочку й почала клювати сало. Поївши, синичка цвірінькнула ніби на подяку, а потім пурхнула і вилетіла надвір.

219. Буква «ф» позначає звук [ф]. Він є глухим приголосним, який не має пари.

Ф[ф]аетон Ф[ф]азан купив, в ф[ф’]ілармонію спішив:

— До вподоби так мені звуки ф[ф]лейти чарівні, і ф[ф]агота, й саксоф[ф]она, скрипки, арф[ф]и, ксилоф[ф]она.