Відповіді до підручника: Стр.13 (1)

Текст для опрацювання (уривок з твору Лесі Вознюк на цій сторінці): «сонце, а дубовий — як вогонь. А он там калина вбралася в червоні кетяги, мов у коралі. Орися зупинилася біля куща калини. Її гілочки рясніли блискучими ягідками — вони світилися на сонці, мов краплини застиглого літа. — Калина — як скринька з коштовностями, — прошепотіла дівчинка. — У цих кетягах сховано радість, ніжність, приємні спогади... — Так і є, — кивнув тато. — Калина — мов сторож краси. Стоїть на межі тепла й холоду, прощання й чекання. І все пам’ятає. — І я не забуду цей день, — замріяно сказала Орися. — Бо в ньому щось особливе. Спокійне, лагідне і трохи сумне — як Осінь. А Осінь не поспішала. Вона знала: її краса потребує тиші. І поки листя на деревах ділилося своїми останніми таємницями, а повітря пахло яблуками та грушами, дівчинка йшла поруч із татом…