Відповіді: Стр.53

Урок 36. ЗАКОНОМІРНОСТІ ВПЛИВУ ЕКОЛОГІЧНИХ ЧИННИКІВ НА ОРГАНІЗМИ ТА ЇХ УГРУПОВАННЯ

Екологічна валентність – (екологічна толерантність) – здатність організмів витримувати певну амплітуду коливань екологічних чинників.

Схема дії екологічного чинника:

1 - межі витривалості (екологічна валентність;

2 - оптимум (зона нормальної життєдіяльності);

3 - песимум (зона пригнічення);

4 - мінімум (нижня межа витривалості);

5 - максимум (верхня межа витривалості).

Різноманітність організмів за екологічною валентністю:

Еврибіонти – організми, які можуть жити за значних змін екологічних чинників (еврифаги, еврибати, евритерми, евригали).

Наприкад: пацюк сірий, тарган рудий, кити, губки, сосна звичайна, очерет звич.)

Стенобіонти – організми, які можуть жити лише за дуже незначної зміни чинників середовища (стенофати, стенобати, стенотерми, стеногали).

Наприклад: коала, колібрі, клопи-водомірки, форель річкова, карась, видра річкова, осоїд звичайний.

Основні закономірності впливу екологічних чинників

Закон сукупної дії екологічних чинників (закон ефективності факторів, закон О. Мітчерліха, 1909): У природі один екологічний чинник може впливати на інший, тому успіх виду в довкілі залежить від взаємодії чинників.

Закон взаємокомпенсації екологічних чинників (закон Е. Рюбеля, 1930):

Відсутність або нестача деяких екологічних чинників можуть бути компенсовані іншими близькими чинниками.

Закон обмежувального чинника (закон мінімуму, закон Ю. Лібіха, 1840):

Найбільшу лімітуючу дію на організм, популяцію або угрупування справляють ті життєво важливі чинники зовн.сер-ща, кількість яких близька до мінім. критич. рівня.

Закон оптимуму: кожен чинник позитивно впливає на життєдіяльність організмів лише в певних межах.

Закон толерантності (закон Шелфорда, 1913): лімітуючим чинником процвітання будь-якого організму (виду) в даному місцеіснуванні може бути як мінімум, так і максимум екологічного чинника, діапозон між якими визначає витривалість (толерантність) організму до даного чинника.