Відповіді до вправ: 174

174. Спишіть, вставляючи, де треба, пропущені букви.

Лібрето, тонна, атестат, Алла, Діккенс, Джованні, ротердамський, професор, каса, примадонна, бонна, комісія, інноваційний, граматика, Міссісіпі, апетит, асистент, сюреалістичний, імпресіонізм, еміграція, ефект, Таллін…

За новим правописом: Дікенс, Те́керей, Бе́кі (без подвоєння приголосних -кк-)

С.120

1. Який розділ науки про мову називається графікою?

Графіка (від грец. graphikos – письмовий, зображений) – розділ науки про мову, який вивчає сукупність умовних знаків при передачі на письмі усного мовлення.

2. Розташуйте подані слова за алфавітом.

Бажання, блискавка, вітамін, гітара, глянець,доброта, електрон, казка, лак, мандрівка, прикраса, сага, спис, техніка, трава, установа фракція, хобі, хребет, цезій шавлія, шріт, щока, юннат, яма.

Якщо ви правильно виконали завдання, із третіх букв записаних слів складеться вислів Дмитра Павличка: «Життя без книги - хата без вікна».

3. Який розділ науки про мову називається орфографією?

Орфографія (від грец. orthos – прямий, правильний, рівний і grapho – пишу) – розділ мовознавства, який вивчає систему правил передавання звукової мови (слів і форм) на письмі. Орфографія як система написань у буквенному письмі містить кілька розділів, кожен з яких є сукупністю правил, що базуються на певних принципах (позначення звуків мови буквами), написання слів окремо, разом чи через дефіс; уживання великої літери; графічне скорочення слів; правопис запозичених слів.

Назвіть основні принципи українського правопису.

1. Фонетичний принцип правопису полягає в тому, що відповідно до нього точно фіксується фонетичний склад мови. Слово або його частина за фонетичним принципом пишеться так, як вимовляється в літературній мові. Основою для письма за фонетичним принципом є правильна літературна вимова - написання за цим принципом відповідають українській літературній вимові. На письмі відповідними буквами позначають звук, склад чи слово, що реально вимовляються.

2. Морфологічний принцип правопису вимагає однакового позначення на письмі значущих частин слова, незалежно від їх реального звучання. Цей принцип встановлює, так би мовити, єдність між спорідненими словами. Конкретно позначуваною одиницею на письмі за морфологічним принципом є морфема - префікс, корінь, суфікс, закінчення. Написання слів, морфем за морфологічним принципом не відповідають вимові, тому вимова не може служити основою для таких написань.

3. Історичний, або традиційний, принцип правопису полягає в тому, що слова, окремі частини їх чи окремі букви пишуться так, як вони писалися раніше, за усталеною традицією, хоча таке написання не можна пояснити у сучасній українській літературній мові дотриманням ні фонетичного, ні мор-фологічного принципів.

4. Смисловий, або диференційний, принцип вимагає різного написання однозвучних слів, що мають різне значення (омонімів)

4. Сформулюйте орфограму «Правопис м’якого знака».

Вживання м’якого знака

Якщо в українській літературній вимові приголосний звучить твердо, то м’який знак не ставиться. Якщо ж приголосний вимовляється м’яко, то м’який знак може писатися чи ні.

Для позначення м’якості приголосних служить буква ь; йотовані букви я, ю, є, ї, перший звуковий елемент [й] пом’якшує попередній приголосний: ляля, няня, люд, сяду; наступний голосний звук [i]: тінь, пісня, зірка, сіно, ніс.

5. Запишіть подані слова у дві колонки: а) із вставленим м’яким знаком; б) без м’якого знака.

1. Знаходяться, сеньйор, звільнення, рельєф, трьох, ангельський, неньчин, пшениченьці

2. Хворостянці, сторіч, промінчик, Харків, ячмінь, менший, інші, відданість

Якщо ви правильно виконали завдання, із других букв записаних слів складеться вислів Дмитра Луценка: «Не вернеш втрачені хвилини».

6. Сформулюйте орфограму «Правопис апострофа».

Апостроф ставимо лише перед я, ю, є, ї. Він вказує, що ці букви позначають два звуки [йа], [йу], [йе], [йі], а попередній приголосний вимовляється твердо, пор.: [зйава] з’ява і [зˊаблик] зяблик.

Апостроф пишемо	Апостроф НЕ пишемо
Перед я, ю, є, ї після губних м, в, п, б, ф (“мавпа Буф”), якщо ці губні стоять: а) на початку кореня*: б’ю, в’язати, в’язка, в’юн, п’ять, м’який; *Коли попередній приголосний належить до префікса, то апостроф пишеться, як і в тих же словах без префікса: зв’язок, підв’язати, зв’юнитися, вп’ятьох, розм’якшити. б) після голосного або р: здоров’я, риб’ячий, солов’ї, солов’єм; черв’як, сурм’яний, арф’яр.	Після губних м, в, п, б, ф, якщо перед ними в корені є буква на позначення приголосного, крім р: свято, цвях, тьмяний, мавпячий, морквяний.
Перед я, ю, є, ї після р, що позначає твердий звук (далі у вимові чується звук [й]): [бурйан] бур’ян, [сузˊірйа] сузір’я, [карйер] кар’єр, [матˊірйу] матір’ю.	Після букви р, що разом із я, ю, є позначає м’який звук [pˊ] (у вимові не чується [й]): [бурˊак] буряк, [зорˊа] зоря, [гарˊачий] гарячий.
Перед я, ю, є, ї після префіксів, які кінчаються на приголосний (від-, під-, над; перед-, роз-, без-, з-, в-, об-, між-): від’ємний, під’юдити, роз’єднати, без’ядерний, з’їзд, між’ярусний, перед’ювілейний.
Перед я, ю, є, ї у складних словах, у яких перша частина закінчується на приголосний: пан’європейський, пів’яблука, пів’яхти, дит’ясла, Мін’юст.	Перед іменниками — власними іменами пів- пишеться через дефіс: пів-Європи, пів-Євпаторії

7. Запишіть подані слова у дві колонки: а) без апострофа; б) із апострофом.

1. Карбюратор, екю, мавпячий, хмуряться, різьбяр, зневірюватися, тьмяний.

2. Вп’ятьох, арф’яр, торф’яний, об’єднати, миш’як, зв’язка, нав’ючити, п’єдестал.

Якщо ви правильно виконали завдання, із других букв записаних слів складеться продовження прислів’я:«Вода м’яка, а камінь проби-ває».

8. Які слова називаються складними, а які — складноскороченими?

Складними називаються слова, утворені з двох основ. Часто основи складного слова можуть поєднуватися сполучними голосними [о],[е]. Сполучний голосний [o]  вживається після твердого приголосного основи: льодохід, свинопас.

Сполучний голосний [e] (на письмі е, є) вживається після мякого приголосного основи: працелюбний (праця), життєпис (життя).

Складноскорочені (рос. сложносокращенн Ые ) слова – це такі слова, які утворюються поєднаннямне повних основ або коренів, а їхніх початкових частин (складів, букв, звуків).

9. Розкажіть про правопис складних слів.

Складні слова можна утворювати за допомогою сполучних звуків і без них.

1. Сполучні звуки О, Е (Є). Коли перша частина складного слова — прикметник, то сполучним звуком виступає о: важкоатле́т, гірничопромисло́вий, чорногу́з, яснозо́рий; якщо першою частиною такого слова є прикметник м’якої групи, то перед о пишемо ь: верхньодніпро́вський, давньору́ський, середньові́ччя, синьоо́кий

2. Коли перша частина складного слова — іменник або займенник, то сполучним звуком буває:

а) після твердого приголосного, зокрема після шиплячого, звук о

б) після м’якого приголосного (неподовженого), який закінчує основу іменника, пишемо е

в) після й, який закінчує основу іменника м’якої групи, або м’якого подовженого приголосного першої частини пишемо є:

3. Складні слова без сполучного звука. Складні слова можна утворювати без сполучного звука – шляхом безпосереднього приєднання основи до основи.

4. Складні слова пишемо разом і через дефіс.

10. Запишіть складні слова, знімаючи риску.

Авіамоторобудування, телерепортаж, віце-адмірал, (За новим правописом віцеадмірал)

хліб-сіль, дощомір, людино-день, життєпис, перекотиполе, п’ятирічка, стоп-кран, трудодень, лісосплав, радіокомітет, купівля-продаж, лікар-еколог, блок-система, прем’єр-міністр, (кіловат) година, міні-футбол, чар-зілля, мати-й-мачуха, тепло - й гідроелектростанція, сторіччя.

11. З якою метою вживаються графічні скорочення? Після яких графічних скорочень крапка не ставиться?

Графічні скорочення вимовляються повністю і скорочуються лише на письмі. Графічні скорочення (крім стандартних скорочень значень метричних мір: м — метр, мм —

міліметр, см — сантиметр) пишуться з крапками на місці скорочення.

Скорочені одиниці виміру пишуться без крапки: г - грам, га - гектар, м - метр, мм - міліметр, с - секунда, ч - годину, хв - хвилина, г - рік (у значенні скільки, а не коли);

12. За яким принципом слова переносяться із рядка в рядок? Чому частину під- у слові підживити можна залишити в попередньому рядку, а в слові піджак — не можна?

Слова з рядка в рядок переносимо так, як у вимові вони діляться на склади: до-ро-га, стеж-ка, чай-ка, гіл-ка, по-льо-вий. Отже, переносити можна тільки такі слова, які мають два чи більше складів. Не можна розривати дж, дз, якщо вони позначають один звук (див. хо-джу (а не «ход-жу»), пі-джак (а не «піджак»), кукуру-дза (а не «кукуруд-за»). Якщо дж, дз позначаються два звуки (д належить до префікса, а ж чи з — до кореня), то їх слід розривати: над-звичайний (а не «надз-вичайний»), від-жити (а не «ві-джити»).