Вправи: 144

144. Напишіть есе на тему: «Наголос  — душа слова». Розпочніть його так:

«Наголос, за висловом давньоримського вченого Діамеда, — anima vocis, тобто душа слова. Це спосіб фонетичного оформлення слова. Втративши наголос, слово часто втрачає свою самостійність. Наприклад, займенник себе, втративши наголос, перетворився на постфікс -ся (умиватися)…» Наголос в українській мові вільний, бо він не закріплений за якимось постійним місцем у словах. В одних словах він падає на перший склад, в інших — на другий, третій або четвертий. За допомогою наголосу часто розрізняють лексичне значення та граматичні форми слів: замок — замок, приклад — приклад, батьків — батьків, сестри — сестри. Деякі слова мають подвійний наголос: помилка — помилка, завжди — завжди, житло — житло, весняний — весняний, свята — свята.

Наголос - це душа слова, це його сутність, а слова - це мова. У суспільстві мова виконує ряд важливих функцій, без яких воно не може існувати й розвиватися. І наука, і техніка, і релігія, й культура неможливі без мови, бо мова забезпечує всі без винятку процеси життя й діяльності людини. Мова відіграє найважливішу роль у формуванні мовленнєвої культури громадян, визначає рівень сформованості мовної компетентності. Надаючи особливого значення чистоті мови, правильності вживання слів («Слова – це кольорові камінці. Мало їх назбирати треба ще з них навчитися узори викладати» (І.Вільде). О. Сухомлинський зауважував: «Користуватися сумішшю з двох мов – це одне з найтривожніших явищ. Говорити такою скаліченою мовою – все одно, що грати на розладнаній скрипці. Скалічена мова зводить мислення до примітиву, бо мова – це віконця, через які людина бачить світ. Що ж вона побачить,коли віконця – у кіптяві, засновані павутинням».

Наголошування характеризується в українській мові сталою системою й яскраво вираженими закономірностями. Акцентуаційні норми відображені в різних словниках, тому є загальнодоступними. Проте в практиці усного мовлення трапляється багато порушень цих норм, що знижує загальний рівень спілкування. Особливо це стосується ділового мовлення, яке є свідченням реального рівня мовної культури суспільства. Воно вимагає чіткого дотримання акцентуаційних норм, яке є важливою і необхідною ознакою культурного й грамотного ділового мовлення.

Складність засвоєння норм наголошування не повинна спричинювати їх ігнорування, адже дотримання орфоепічних вимог є необхідною складовою загальної мовної культури людини. Якщо людина не знає мови народу, на землі якого проживає, то вона є або гостем, або окупантом, або не має розуму.